Що таке Відлюдний, визначення слова.

Відлюдний


Відлюдний а, є. 1. Вільний від людей; безлюд­ний. Він потайки, верхами та відлюдними стежками, вернув до села (Фр., IV, 1950, 437); Коли йому ставало особливо радісно на душі, він шукав відлюдного місця й співав досхочу (ІО. Янов., II, 1954, 97).
Далекий від інших населених пунктів; віддалений. Я заїхав у відлюдне., гірське село, де, як то у нас кажуть, медвідь [ведмідь] рогачку замикає, а світ дошками заби­тий (Фр., III, 1950, 232); Як сарана, налітали вони [та­тари] на села й замки, на відлюдні хутори й містечка і поверталися до коша з отарами овець і бранців (Тулуб, Людолови, І, 1957, 158).
Те саме, що відлюдкуватий. Про цього відлюдного старого переказували різні химерні чутки (Донч., II, 1956, 345); Приголомшена тяжкою втратою, Катря ні­би сховалася у собі, стала відлюдною, навіть злою (Гур., Новели, 1951, 47).
церк. Який зрікся людей, живучи в цілковитій самітності.


Словник української мови онлайн: Відлюдний


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я