Що таке Відчитувати, визначення слова.

Відчитувати


Відчитувати ую, уєш, недок., ВІДЧИТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. тільки док. Закінчити читати лекцію, урок тощо. До роботи в школі Чепур ста­вився як до звичайнісінької служби. Відчитав уроки і додому (Збан., Малин, дзвін, 1958, 213).
Читати що-небудь переважно нерозбірливо напи­сане. Професор Дубровський став роздавати зошити, при чім кожному ученикові [учневі] відчитував свої замітки (Мак., Вибр., 1954, 54); Вибачайте, що пишу так погано,— може, Ви й не відчитаєте того (Л. Укр., V, 1956, 247).
що в чопу, звичайно док., перен., рідко. Помітити, зрозуміти. В тих темно-синіх очах.. Все відчитала на­раз і душею збагла Клеопатра (Фр., XIII, 1954, 318); — Не піддавайтеся ніяким впливам,— обізвався він, мов відчитав, що в моїй душі діялося,— і кріпіть вашу душу (Коб., І, 1956, 155).
кого, розм. Робити зауваження кому-небудь; по­вчати, лаяти.— Така вродлива жінка, а смалить тю­тюн, як гусар,— вдавано нахмуривши брови, відчитувала її Валентина (Руд., Вітер.., 1958, 16); [Одарка:] Ви за нами не дуже, а ми за вами й байдуже!.. (М а р у-с я:] Он як відчитала! (Крон., І, 1958, 72); Він з усмі­шечками та жартами, але добре-таки відчитав Яресь-ка (Гончар, Таврія.., 1957. 536).
кого, засгп. Згідно з забобонами—читаючи молитви, виліковувати кого-небудь, відводити від когось нещастя.— От я і почала її [Пріську-московку] від­читувати… Вичитаю од перестріту — не бере, зача­ла від уроків — не помагає… (Мирний, IV, 1955, 378); Недобре діло брехати: недобре для себе, а другому та­кого наробиш, що й не відчитаєш нічим! (Кв.-Осн., II, 1956, 487).


Словник української мови онлайн: Відчитувати


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я