Що таке Візник, визначення слова.

Візник


Візник а, ч. 1. Люцина, яка править кінним екіпа­жем, найчастіше найманим; фурман. Він [жандарм] ка­зав візникові стати су прошив війтової хати (Фр., II, 1950, 35); Хлопець-візник, що служить у Садовських, приніс своїй господині величезного букета (Л. Укр., V, 1956, 385); Візник шалено поганяв коня… (Рильський, III, 1956, 295).
2. Найманий кінний екіпаж. Стукають по бруку ко­леса візника (Донч., і, 1956, 504).


Словник української мови онлайн: Візник


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я