Що таке Вінець, визначення слова.

Вінець


Вінець нця, ч. 1. рідко. Те саме, що вінок 1. До-стига під серп пшениця, Дожида дівчина Гриця Ябар­вінкового вінця (Фр., XII, 1953, 464); * Образно. Вони мовчки підходять до критого очеретом куреня, над яким лісова груша тримає чорний вінець гілок (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 230); // у знач, присл. вінцем. Сонячне проміння ..золотило ясноволосі коси, вінцем по­кладені над висками [скронями] (Фр., III, 1950, 88).
О Лавровий вінець — те саме, що Лавровий вінок (див. вінок). Мені чоло сьогодні квітчає Сей почесний лавро­вий вінець (Л. Укр., І, 1951, 348); Терновий вінець — те саме, що Терновий вінок (див. вінок). На страті, сестро мила, У терновому вінці Ти від ката опочила (Граб., І, 1959, 102).
перен. Останній, найвищий ступінь чого-небудь. Вінцем наших перемог в освоєнні космосу є тріумфальний політ радянської людини на космічному кораблі навколо Землі (Наука.., 5, 1961, 6); Наша Батьківщина-мати С миру і добра вінець! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 52); // Про успішне завершення чого-небудь.— Нашому слову кінець, а ви зробіте нашому ділу вінець. Віддайте нашо­му князю куницю, вашу красную дівицю! (Кв.-Осн., II, 1956, 57).
заст. Прикраса з золота, коштовного каміння, яку носили на голові. Вона була убрана в сріблясте ле­геньке убрання, а на голові блишав вінець з дорогих ка­мінців (Н.-Лев., III, 1956, 295); [Пряха:] Щось довго вже не йде принцеса наша. [Ткаля:] Ще, зна­чить, не скінчилися турніри, принцеса ж мусить бути до кінця, щоб найгіднішого надгородити [нагородити] своїм вінцем (Л. Укр., II, 1951, 190); * Образно.— Добрі діти батькам вінець, а злії — кінець,— зітхнула ба­буся (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 36).
Коштовний головний убір — знак високої влади (царської, королівської і т. ін.); корона. Збенте­жила ся річ Латина: Здавалось, близька зла година, На лисині трусивсь вінець (Котл., І, 1952, 275); [Я р о -с л а в:] Л він чужих покликав королів І був ладен всю Русь пошматувати, Аби собі вінець князівський взяти (Коч., III, 1956, 72).
Корона, яку тримають над головами молодих під час обряду вінчання. Перед її очима встала найважніша хвилина в житті жінки, хвилина, коли вона стає під шлюбний вінець (Кобр., Вибр., 1954, 4); Кожній хо­четься, щоб їй дружки., весільних пісень проспівали,., щоб в церкві на очах у всіх під золотим вінцем постояти (Григ., Вибр., 1959, 106).
<^> До вінця (під вінець) везти — везти до вінчання. [З і н ь к а:] До вінця і від вінця везли мене одеревені-лу!.. (Крон., II, 1958, 37); Іти (піти) до вінця; Ставати (стати) під вінець — вінчатися.— Уперше ви приходили до мене радитись, Іване Семеновичу, коли небіжчиця., тільки-но мала ото стати з вами під вінець? (Ю. Янов., І, 1958, 416);—Після великодня., і до вінця підемо (Стельмах, І, 1962, 144).
Сяйво навколо сонця, місяця, окремих зірок. А сонце вже зникло, і там, де воно тільки що сяяло, ледве помітно мерехтів прозорий блакитну вато-зелений вінець (Тулуб, Людолови, II, 1957, 467); * У порівн. Пурпуром бралося небо й сяяв вінцем окрайок темної тучі над лісом (Коз., Вибр., 1947, 60).
буд. Горизонтальний ряд зрубу. При., низькому стані грунтових вод житлові будівлі не піднімаються над землею, і тому перший вінець зрубу звичайно напо­ловину заглиблений у землю (Дерев, зодч. Укр., 1949, 19); // Горизонтальний ряд у будівлі, споруді, зробле­ний із будь-якого будівельного матеріалу. Стволи двох димарів., з кожним вінцем укладеної цегли все вище під­носилися над будовами (Вол., Озеро.., 1959, 3).
техн. Деталь, яка напресовується на яку-небудь іншу деталь. Для відповідальних і швидкохідних передач вінець роблять з фосфористої бронзи, а центральну частину — з чавуну (Практ. з машинозн., 1957, 201).


Словник української мови онлайн: Вінець


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я