Що таке Вінчати, визначення слова.

Вінчати


Вінчати аю, аєш, недок., перех. 1. поет. Прикра­шати що-небудь вінком і т. ін. Ті колосся вінчають наш герб (Нагн., Внбр., 1950, 77); Дві товсті русяві коси скромно, але й зі смаком короною вінчали горду голівку (Ле, Право.., 1957, 11).
Відзначати когось лавровим вінком, нагородою і т. ін. за певні досягнення, перемогу. Чола не вінчали лавровії віти, Тернів не скрашали ні злото, ні квіти, Страждали співці в самоті (Л. Укр., І, 1951, 172); Орден Леніна щедро вінчає І професора, й коваля (Мас, Срібна дорога, 1946, 6).
перен. Завершувати, закінчувати що-небудь. Наш славен труд вінчають жнива (Ус, На., берегах, 1951, 49); На цьому й можна повість закінчить… Кінець?
Тим кращий він, якщо вінчає Оповідання наше в слушну мить (Перв., II, 1958, 225).
Виконувати шлюбний церковний обряд.— Ста­неш попом,., будеш божу службу правити, народжених хрестити, померших ховати, молодих вінчати?.. Чи як? (Мирний, І, 1954, 340); Одної неділі справляли весілля Настине з Петром, другої вінчали Гната (Коцюб., І, 1955, 26); * Образно. Трудом оновлену для нас, заквітчану в квітки, із Комунізмом Землю час він­чає на віки (Гонч., Вибр., 1959, 346).
заст. Класти на голову вінець на знак надання високої влади (царської, королівської тощо). А потім ченці одягли Тебе в порфіру. І вінчали, Як ту царицю… (Шевч., II, 1953, 323).


Словник української мови онлайн: Вінчати


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я