Що таке Гадюка, визначення слова.

Гадюка


Гадюка и, ж. 1. Отруйна змія з плескатою головою у вигляді трикутника. Під дубом у гаю жила Гадюка, Непросипуща злюка: Усе було сичить-сичить, Щоб ко-го-небудь укусить (Гл., Вибр., 1957, 100); Над самою дорогою перелетів лелека з гадюкою в дзьобі (Ю. Янов., І, 1958, 351); * У порівн. Цупке коріння спліталось у клубки й повзло по горах, немов гадюки (Коцюб., II, 1955,110); II у знач, присл. гадюкою. Як гадюка; утво­рюючи зигзаги, кільця. Вузькоколійка гадюкою звиваєть­ся між стовбурами лісових велетнів (Донч.. II, 1956, 70).
2. перен., зневажл. Про злу, підступну людину. Ростуть мої близняточка, А я утішаюсь. І з лютою гадюкою Я знову кохаюсь (Шевч., І, 1951, 543); Хто видав нашу мученицьку таємницю? Яка гадюка заповз­ла в наш гурт? (Збан., Єдина, 1959, 86); // Уживається як лайливе слово. [Олекса:] Не козак ти [Сербии], не лицар! Ти гадюка, злодій ти! (Вас, 111,1960,17)-
Чортові дуки-гадюки [брати Петра] … Череду корів мають, а брата нещасного морять голодом (С. Кравч., Квіти.., 1959, 71).
0>Гадюку вигодувати — виплекати, випестувати злу, невдячну людипу. [X а р к о: ] Пізнав, бідага, що виго­дував гадюку коло свого серця, пізнав — та пізно вже… (Мирний, V, 1955, 142).


Словник української мови онлайн: Гадюка


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я