Що таке Геній, визначення слова.

Геній


Геній я, ч. 1. Те саме, що геніальність 1. З таких пишних садків вилинув, як соловей з гаю, Шевченків геній (Н.-Лев., II, 1956, 28); В. І. Ленін найповніше поєднував у собі теоретичну силу великого ученого і ге­ній неперевершеного політика (Ком. Укр., 10, 1967, 18).
Особа, наділена геніальністю. — То ж — великі генії, творили [музику] (Мирний, III, 1954, 204); Ге­ній українського народу, Шевченко Тарас, викуплений па волю російськими письменниками,— не схотів Ми­колі Палкіну коритись (Тич., III, 1957, 53); // у чому, на що, розм. Особа, яка досконало знає що-небудь, уміє щось робити.
В давньоримській міфології — дух, божество, по­кровитель людини в її діяльності. Геній то був, але геній не той, що з”являвся Темної ночі тоді, коли жахом скував мою душу (Л. Укр., І, 1951, 22).
Добрий геній чий — людина, яка робить благотворний вплив на кого-небудь, приносить користь комусь. [І р и н а:] Спасибі вам.. Ви добрий геній наш! (Дмит., Драм, тв., 1958, 329); Злий геній чий — людипа, яка ро­бить поганий вплив на кого-небудь, припоснть шкоду комусь.— Сам Василь Митрофанович пожалував,— саркастично кинув Федір Рибка і, відходячи від мене, додав: Паш злий геній… щоб його чорти забрали (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 155).
чого. Найвищий вияв, уособлення чого-небудь. Весь свій могутній різносторонпій геній художника і поета, мислителя і борця Шевченко присвятив слу­жінню народові (Ком. Укр., 2, 1961, 51).


Словник української мови онлайн: Геній


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я