Що таке Господь, визначення слова.

Господь


Господь господа, ч. Одна з назв бога у християн. Вкраїно! Мій любий краю неповинний! За що тебе гос­подь кара, Карає тяжко? (Шевч., II, 1953, 327); // у знач. виг. [о] господи — уживається для вираження подиву, нетерпіння, досади. — Нащо то одному чоло­вікові так багато хліба? Господи! Чи вже ж він поїсть оце все? (Н.-Лев., II, 1956, 184); Господи, як не хочет,ься лишати нагрітого місця, як тяжко розлучатись з со­лодким ранішнім сном! (Коцюб., І, 1955, 21).
О Господь [його] знає, заст. — те саме, що Бог [його] зпае (див. бог). — За що його взяли, що зробила мала ди­тина — господь його знає (Мирний, І, 1954, 277); Гос­подь з тобою (з ним, з вами і т. ін.), заст. — те саме, що Бог з тобою (з вами, з ним і т. ін.) (див. бог). — Гос­подь із вами,— жахнулась Маланка.— Мій так само був на гуральні, як і ваш (Коцюб., II, 1955, 99); І де в господа, заст. — уживається при вираженні здивуван­ня. І де ті в господа взялися Усякі штучнії їства? (Шевч., II, 1953, 107); Може б (хоч би) господь послав, заст. — уживається для вираження сподівання на що-небудь. Може б нам господь послав талан та добрий урожай на полі (Н.-Лев., 11, 1956, 189);— Хоч би господь дощику післав! —чую я початок розмови (Л. Укр., 111, 1952,476); Не дай (не доведи) господи, заст.— те саме, що Не дай боже (див. давати). [Олімпіада Іва­нівна:] О, що ви, не дай господи! (Л. Укр., II, 1951, 66); — Тай погані тут села! Не доведи господи жить в такому селі!— казали бурлаки (Н.-Лев., II, 1956, 218); Прости господи (у знач. вставн. сл.), заст. — указує на різкість висловлювання, судження і т. ін. — Якби вмер, прости господи, краще б було (Головко, II, 1957, 148); Слава господові; Слава тобі господи, заст.— те саме, що Слава богові (богу) (див. бог). Я радію: — Слава господові, що і в нас, як і в людей, благодатно! (Вовчок, І, 1955, 4); — Слава тобі господи, й ти вже не­малий… Другі твоїх літ дітей мають… (Мирний, II, 1954, 67); Хай господь милує, заст.— уживається у знач, заперечення, небажаності чого-небудь. — Хай господь милує, щоб я його [дитя] впустила! — жахається Марина й знов щебече (Мирний, IV, 1955, 232); Чи далеко господь несе кого?, заст. — куди йде хто? Іде чорномо­рець. От, спинивши його, й питаю, чи давно з коша і чи далеко господь несе? (Шевч., VI, 1957, 82); Як дасть (пошле) господь, заст. — уживається для ниражепня сподівання на здійснення чого-небудь. Як дасть господь милосердний, приїду сам на Січ (Шевч., VI, 1957, 130).


Словник української мови онлайн: Господь


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я