Що таке Дарма, визначення слова.

Дарма


Дарма див. дарма.


Словник української мови онлайн: Дарма


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я

Що таке Дарма, визначення слова.

Дарма


Дарма рідко ДАРМА, ДАРМО. 1. присл. Те саме, що даремно. Сирітська сльоза не капає дарма (Укр.. присл.., 1955, 137); Дарма щоніч дівчинонька Його вигля­дає (Шевч., І, 1951, 4); Хоч ти не геній — не біда. Дарма ніщо не пропада, Працюй — і слід твій не загине! (Черн., Поезії, 1959, 143); Щоб часом дармо не блудить, чужого розуму питайся (Номис, 1864, № 6120); — Пан наш був,., мов звір той, лютий,— лиш чоловіком дармо звавсь (Фр., XIII, 1954, 108); // Безплатно, даром. — Та­ка хіба воля небесна була, щоб кмет [кметь] їв свій хліб тільки в поті чола, а пан їв і дарма й за гроші? (Л. Укр., І, 1951, 439).
у знач. присудк. сл., розм. Все одно, однаково, бай­дуже, неважливо. Які з нас люде? Та дарма! Ми не лука­вили з тобою (Шевч., II, 1953, 283); Трохим здивувався трошки, .. а опісля і дарма (Кв.-Осн., II, 1956, 403); А що .. чавкає в драних чоботях — дарма: ось і відпочине, і онучі просушить (Головко, II, 1957, 179); // Непотріб­ний хто-, що-небуд. Тепер йому дарма і Кубраківна, чи тут вона, чи де, а давай мерщій допитуватись про свою [дівчину] (Кв.-Осн., II, 1956, 32); [Любов:] Серце кришталеве, золоте кохання, Дарма залицяння (Л. Укр., 11, 1951, 63); // Немає діла кому-небудь до когось, чогось. А сволок — все йому байдуже, Усе дар­ма, чого тужить? І не турбується він дуже — Заліз під стелю та й лежить (Гл., Вибр., 1957, 276); А до людей — то нам дарма! (Мирпий. V, 1955, 368); // з інфін. Зайво, не варто, годі. Мати терпіла та плакала мовчки; дармо було озиватися до Катрі… (Вовчок, І, 1955, 226); — Із полону Ігор, бранець головний, Втік на Русь, дарма й шукати (Фр., XIII, 1954, 374).
у сполуч. з що. Уживається у знач, байдуже Що, нічого що, хоч і. Дарма що з личенька спала, а справдешня козачка! (Вовчок, І, 1956, 344); Противник, дарма що обважнів на панських харчах, був ще небезпечний (Гончар, Таврія.., 1957, 323).
4. у знач, присудк. сл. Гаразд, хай. Був собі колись-то якийсь-то маляр… ось на умі мотається, як його звали, та не згадаю… Ну, дарма; маляр та й маляр (Кв.-Осн., II, 1956, 5); Старої пані бахур сивий Окрав той крам. Розлив те пиво. Пустив покриткою… Дарма. Минуло, годі… недоладу Тепер і згадувать (Шевч., II, 1953, 64).


Словник української мови онлайн: Дарма


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я