Жабуриння я, с. 1. (Conferva L.). Водорості, що ростуть у стоячих водах і мають вигляд зелених ниток. Зелене жабуриння вкрило чисте дно (Мирний, IV, 1955, 316); Очерети шумлять, шелестить осока, в ставу — жабуриння та ряска (Мик., II, 1957, 18).
2. діал. Слизька маса, що утворюється на поверхні
стоячої води. * Образно. Парламентське жабуриння
загойдалося, готуючись поглинути сміливця (Кач., II,
1958, 307).
3. діал. Внутрішність дині, гарбуза.
Словник української мови онлайн: Жабуриння