Що таке Забавляти, визначення слова.

Забавляти


Забавляти яю, яєш, недок., ЗАБАВИТИ, влю, виш; мн. забавлять; док. 1. перех. Розважати, веселити кого-пебудь, розмовами, витівками і т. ін. Дівчат він забавляв своїми вигадками та жартами (Н.-Лев., III, 1956, 318); На гімназіальнім вечорі.. їй доручили за­бавляти., поручника (Кач., II, 1958, 61); Щоб як-не­будь знову забавити гостей, Магера почав усіх жінок частувати своєю табакою (Мак., Вибр., 1954, 216); // Давати розвагу втіху. Коли та дурниця забавляє нас, тішить, то чом же й не потішитись нею? (Мир­ний, IV, 1955, 294); Всю компанію безмірно забавило це оповідання (Фр., VI, 1951, 143).
2. перех. Заспокоювати, втихомирювати (дитину). На полі під копою Сина забавляє ІКатруся] (Шевч., І, 1951, 36); Він малював портрети маленьких діток Ган­ни, а вона сиділа поряд в ним і забавляла їх, щоб вони були спокійні (їв., Тарас, шляхи, 1954 , 380); Насилу Христя забавила Маринку, посадивши на килимі гра­тись цяцьками (Мирний, III, 1954, 155); Малеча скиг­лила в темряві, й матері ніяк не могли їх ні приспати, пі забавити (Головко, II, 1957, 284).
3. неперех., діал. Затримуватися. Князь недовго за­бавляв у місті (Фр., III, 1950, 144); Треба ще буде у Відні та в Мілані забавити конечне для залагодження справ літературних (Л. Укр., V, 1956, 417).


Словник української мови онлайн: Забавляти


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я