Що таке Закінчувати, визначення слова.

Закінчувати


Закінчувати ую, уєш і рідко ЗАКІНЧАТИ, аю, аєш, недок., ЗАКІНЧИТИ, кінчу, кінчиш, док., перех. Доводити що-небудь до кінця, до завершення; кінчати. Тільки друга нічна зміна сторожі закінчувала свою варту, приходили сторожі денні (Скл., Святослав, 1959, 28); Весілля вже, бачте, закінчали (Барв., Опов.., 1902, 4); Хочу закінчити ще хоч одно оповідання (Коцюб., III, 1956, 429); //Завершувати або бути кін­цем, завершенням чогось. Мені здається, що ті до­датки треба зробити, щоб закінчити оповідання, от як, приміром, у хорі закінчує спів октава (Мирний, .«V, 1955, 391); —Ой лишенько ж тяжке: літа, літа обсіли чоловіка! — усміхнулась мати, та й отак жар­том закінчила про те розмову (Головко, II, 1957, 422); [Надія:] Як хороше ви закінчили книгу: «Де ти, друже мій… Друже вірний…» (Корн., II, 1955, 206); // Кінчати, завершувати навчання (в школі, інституті і т. ін.). Він закінчує десятий клас (Гончар, Тронка, 1963, 98); Люба закінчила педагогічний інститут у Сім­ферополі (Кучер, Чорноморці, 1956, 26).
О Закінчити життя (вік і т. ін.) — померти. Якби ти знав тоді, Богдане, Що думають вчинить вони, ..Ті, що, як свята, ждали днину, Коли закінчиш ти життя (Павл., Бистрина, 1959, 27).


Словник української мови онлайн: Закінчувати


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я