Що таке Залоскотати, визначення слова.

Залоскотати


Залоскотати очу, очеш і рідко ЗАЛОСКОТІ-ТИ, очу, отйш, док. 1. перех. і неперех. Злегка торкаю­чись тіла, викликати відчуття лоскоту. Дві сльози, на­че дві квасолини, викотилися з її очей, залоскотали, пробігаючи по личку, і грузько упали додолу (Мирний, III, 1954, 246); Юля засміялася і, зірвавши лісову ромаш­ку, залоскотала Дениса по шиї (Тют., Вир, 1964, 246); // Приємно подразнити (про запахи). Піднесена близенько варенуха так гарно залоскотала йому в носі, що він не втерпів, привітався по-письменному, випив чарку, другу (Н.-Лев., І, 1956, 193); Теплий дух випе­ченого хліба залоскотав ніздрі (Кучер, Чорноморці,
1956, 359); // безос. Парує куліш на припічку. Пахне
смаженою цибулею і перепаленою олією. Маркові залос-
котало в ніздрях (Кир., Вибр., 1960, 368).
Залоскотало в горлі (носі і т. ін.) кому, у кого, безос.— про відчуття лоскоту в горлі, носі і т. ін. при бажанні заплакати, чхнути і т. ін. Обійняв мене Іван, аж в горлі мені залоскотало (Мур., Бук. повість, 1959, 23); Вона почувала, що от-от заплаче, бо в носику дуже залоскотало (Ів., Таємниця, 1959, 129).
перех. Лоскочучи, замучити, довести до смерті. Кругом дуба русалоньки Мовчки дожидали; Взяли її, сердешную, Та й залоскотали (Шевч., І, 1951, 6); А ку­ди поділися красиві мавки, які підстерігають козака опівночі біля кучерявого дуба, щоб залоскотати? (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 6).
перех. і без додатка, перен. Викликати приємне збудження, насолоду; потішити. [Петрусь:] Який з байок тих прок, паноче? — А байка всякого, хто прочитати схоче, І поскубе, і залоскоче (Бор., Тв.,
1957, 130); Як приємно ці слова залоскотали Батийове
честолюбство (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 544);
// безос. Обсипала [Настя] Гната ясним промінням із
сивих очей. У Гната аж коло серця залоскотало від того
погляду (Коцюб., І, 1955, 48).


Словник української мови онлайн: Залоскотати


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я