Казармений а, е. Прикм. до казарма. Тяглися квартали нудних величезних казармених будинків (Ів., Тарас шляхи, 1954, 62); // Який відбувається в казармі. З казармених розмов йому було відомо, що цей скверик біля кінотеатру — улюблене місце бійців (Гончар, Дорога.., 1953, ЗО); // перен. В ласт, для казарми; суворий. Для робітників улаштували гуртожиток, перевівши їх на казармений військовий режим (Кучер, Голод, 1961, 58).
Словник української мови онлайн: Казармений