Лайнути ну, нёш, док., перех. і без додатка, розм. Однокр. до лаяти1. Бо вже б, здавалося, пора: Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я «Кобзаря», А їм неначе рот зашито, Ніхто й не гавкне, не лайне, Неначе й не було мене (Шевч., II, 1953, 200); — Холодно, матері його ковінька,— прошепотів Біда. Вартовий з солідарності теж лайнув ніч і холод (Трубл., І, 1955, 50).
Словник української мови онлайн: Лайнути