Лак у, ч. 1. Плівкотворний розчин смол або ефірів целюлози в спирті, скипидарі або маслі, яким покривають яку-небудь поверхню для її збереження і блиску. Лаки різні, скипидар, фарби, дубильні речовини! Все це дає нам ліс (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 101); * У порівн. Друга верба розчахнулась., і погналась вгору двома зеленими гніздами з блискучим листом, неначе помазаним лаком… (Н.-Лев., II, 1956, 159); тільки одн.Іі Блискучий застиглий шар цього розчину на поверхні якого-небудь предмета. Карно Петрович піднявся з-за столу, похитався на блискучих од лаку чоботях і підійшов до канапи (Коцюб., II, 1955, 368); Новий більярд виблискував свіжим лаком (Десняк, Десну.., 1949, 199); * Образно. Залива крізь листя стежку скверу Сонячний жовтогарячий лак (Перв., II, 1958, 57).
2. також мн., перен. Про вироби з дерева, шкіри
і т. ін., поверхня яких вкрита застиглим шаром цього
розчину. Химери плели ж на нас усі, хто в лаки, в ло-
ски обкрилися — меншовики, есери — буржуазії кляті
підголоски (Тич., І, 1957, 206).
3. перен. Про зовнішній блиск.
О Покритий [рожевим] лаком — ідеалізований, прикрашений. Позитивні герої [творів деяких авторів] покриті рожевим лаком, негативні — найчорнішою сажею (Рад. літ-во, 3, 1957, 13).
Словник української мови онлайн: Лак