Що таке Ловко, визначення слова.

Ловко


Ловко розм. 1. Присл. до ловкий. [Василь:] Ну й дівчина ж! Як вона ловко співа, та як тонко та голосно (Крои., II, 1958, 116); Ловко й вправно орудує лопатою Грицько Погребняк, ніби земля сама слу­хається його (Собко, Нам спокій.., 1959, 154); Мені на­віть подобається, як він ловко нас обкрутив (Ю. Янов., II, 1958, 129).
у знач. присудк. сл. Уживається для вираження почуття приємності, задоволення, яке відчуває хто-небудь. — Ух! — голосно крикнула вона й зашуміла з санчатами з горки. — Ось ходіть-но сюди — ловко, аж дух забиває! (Вас, І, 1959, 160); — Як ловко! — стиха вигукнула Вутанька, чуючи, як тануть сні­жинки на її розпашілих щоках, на віях (Гончар, II, 1959, 181).
0 Ловко кому в чому — до лиця. Кажуть, мені ловко в тій хустині, Хлопцю я сподобатися хочу (За-башта, Квіт.., 1960, 135).
у знач, присудк. сл. Означає схвалення чого-не­будь або несхвалення, з відтінком іронії. Пішли [хлопці] грабувати пошту, а поліція знала про все і всіх накрила.. Ловко!.. (Коцюб., II, 1955,243).


Словник української мови онлайн: Ловко


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я