Що таке Набундючений, визначення слова.

Набундючений


Набундючений а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до набундючити; // у знач, прикм. Надутий, з роз­пущеними крилами. На стежках парку походжають, як дома, набундючені фазани (Гончар, Таврія, 1952, 125).
2. перен. Зарозумілий, гордовитий. По вулицях [мі­ста] обшарпані поліцаї проторюють серед людей дорогу мандаринові, який сповнений до себе пошани, набун­дючений, сидить в шовком критому паланкіні (Досв., Гюлле, 1961, 159); Ніхто в місті не знав, що робиться за тією огорожею, що стережуть там набундючені, з когутячими перами на капелюхах жандарми (Скл., Карпати, II, 1954, 6).


Словник української мови онлайн: Набундючений


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я