Що таке Обвинувачення, визначення слова.

Обвинувачення


Обвинувачення я, с. 1. Дія за знач, обвинува­тити. Всі безглузді обвинувачення, видумані аби нацьку­вати на мене юрбу, ганебно розбились (Л. Укр., IV, 1951, 132); Вождь опортунізму, Вернштейн, уже здобув собі сумну славу обвинуваченням марксизму в бланкізмі.. (Ленін, 31, 1973, 229); [II е т е р с о п: ] Значить, ви від­кидаєте обвинувачення в убивстві А пни Робчук? Так? (Галан, І, 1960, 407); // Те, що обвинувачує, засуджус . кого-, що-небудь. Творчість Шевченка несе не тільки любов і ласку. Вона є найсуворішим обвинуваченням всім душителям свобода (Рад. літ-во, 4, 1963, 142); // Судовий документ, який містить у собі перелік чиїх-небудь зло­чинів, цказус на чиюсь вину. Нарешті судове обвинува­чення читати закінчили. Карме люк навіть бровою не повів (Кучер., Пов. і оіюв., 1949, 24).
О Кидати (кинути) обвинувачення [в очі (у вічі, в об­личчя і т. іи.)] — відкрито, одверто обвинувачувати (у 1 знач.). Підмайстрі виступали один за одним.. Сміливо кидали майстрам у вічі свої обвинувачення (Тулуб, Людолови, І, 1957, 234); Кілька чоловік ще ки­нули Недуді в очі обвинувачення і лайку (Коп., Лейте­нанти, 1947, 191).
2. тільки одн., юр. Сторопа-обвинувач у судовому процесі. Дуже давно на лавах кореспондентів не було так тісно, як сьогодні, в день виступу представника радянського обвинувачення генерала Руденка (Галан, Перед лицем фактів, 1949, 29); Свідки обвинувачення твердили, що О. Гаврилюк па мітингу в П у плев ці за­кликав селян до непокори владі (Іст. укр. літ., II, 1956, 013).


Словник української мови онлайн: Обвинувачення


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я