Павучий а, е. 1. Прикм. до павук 1.— Тісно в тебе тут,— привітавшись, оглядає [Плачипда] майстерню, усі кутки якої засновані мертвими павучими гніздами (Стельмах, І, 1962, 113); // Формою схожий на павука; павукастий. Летіть, орли, нещадні і могучі, На рать їх риньте з голубої кручі І розкаряки свастики павучі Розтоптуйте (Бажан, І, 1946, 118).
2. перен. Який відзначається рисами експлуататора, жорстокістю, підступністю, хитрістю. — Макар хоч і дурний, та не вашої павучої породи (Панч, II, 1956, 99).
Словник української мови онлайн: Павучий