Що таке Падучий, визначення слова.

Падучий


Падучий а, е. 1. заст. Дієир. акт. теи. ч. до падати 1; // у знач, прикм. Від листків падучих ніжний шерех Заплітається в ранковий дим (Рильський, III, 1961, 315); Гримить, аж піниться вода, розгнівана, па­дуча, на скелі з ревом опада, як повна грому туча (Гонч., Вибр., 1959, 274); Течуть в лісах Карелії річки,., збун­товані, падучі, гримучкі (Гонч., Вибр., 1959, 266).
Падуча хвороба (слабість), розм.— те саме, що епі­лепсія. З коренів., валеріани готують настойки водні, спиртові (іноді й ефірні), які вживають., при судоро­гах, при падучій хворобі (Лікар, рослипи, 1958, 130); Он стоїть Андрій — він ще не жив, а вже має сухоти. А в Миколки другий рік падуча слабість… (Бабляк, Вишп. сад, 1960, 12).
2. у знач. ім. падуча, чої, ж., розм. Тс саме, що Падуча хвороба (слабість). Було в ньому в цю мить щось страшне, як у тих, що носять в собі падучу, Від такого справді можна ждати всякого божевілля (Гон­чар, II, 1959, 183).


Словник української мови онлайн: Падучий


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я