Що таке Садовити, визначення слова.

Садовити


Садовити довлю, довиш; мн. садовлять; недок., перех. 1. Допомагати кому-небудь або примушувати чи запрошувати когось сісти; саджати. [Панас:] Я не встою на ногах/.. (Заточується. Маруся й Настя підхоп­люють його під боки й садовлять) (Н.-Лев., II, 1956, 459); Хазяйка вставала з-за столу, обіймала Устю за стан і садовила рядом з собою (Коцюб., II,.1955, 251); Капітана садовлять на почесному місці — між Лукією Назарівною і директором школи (Гончар, Тронка, 1963, 139); // Допомагати зайняти місце, влаштуватися десь для поїздки. Я садовлю її в сани, наче пакую дороге скло, кутаю ноги (Коцюб., II, 1955, 254); Вони садовлять його на сани (Мик., II, 1957, 306); // Піднімаючи, допо­магати комусь сісти на щось високе. Він бере Ілонку на руки, садовить собі на плече (Гончар, Новели, 1954, 36).
О На пилю садовити див. паля; На посад садовити див. посад2; Не знати, де (куди) садовити кого — при­ймати когось із особливою шанобою ;^ Садовити на кіл див. кіл; Садовити на мілину див. мілини.
2. ким, за кого, на що, розм. Призначати або обирати
кого-небудь на якусь посаду, доручати комусь яку-
небудь роботу.
3. Обмежувати чим-небудь у харчуванні.
О Садовити на хліб та [на] воду див. хліб.
перев. у сполуч. із сл. в тюрму, під арешт, за грати і т. ін., розм. У в язнювати, позбавляти волі. Іде Лушня, примовляє: — Яка вона тобі мати? жалітися на сина?/ ..Садовіть, мовляв, сина в чорну (Мирний, І, 1949, 264); [П о е т:] Хоч за пісні садовлять теж 8а грати, Але, звичайно, мджна їх співати, При­наймні ті, що складені без слів… (Сам., і, 1958, 242).
Поселяти десь (звичайно для ведення господар­ства). Під час походів князі забирали смердів з чужих князівств, садовили на свої землі і примушували робити на себе (Іст. СРСР, І, 1956, 55).
Садовити на престол див. престол.
Поміщати в гарячу піч для випікання, обпалюван­ня і т. ін. Коровай в хаті Брилів тим часом був ізобга-ний, і всі жінки, уквітчавшися хрещатим барвінком, са­довили коровая в піч (Смолич, Мир.., 1958, 38).
ав. Скеровуючи до землі, примушувати опускати­ся, сісти на землю (літак або який-небудь інший літаль­ний апарат). Садовити літак на лід.
Надівати, накладати на щось. Він витягає хустку, швидко протирає окуляри, садовить їх на ніс (Собко, Любов, 1935, 70).
розм. Те саме, що садити 1. Знайшов я город наш: стоїть запустілий, Тини поламались, садок погорів… А де ж та вербиця, той паросток милий, Що я колись в землю отут садовив? (Щог., Поезії, 1958, 406); — Люб­лю орати, косити, молотити. Але понад усе люблю сія­ти, садовити, плекати, щоб росло (Довж., І, 1958, 285); Садовили городину^ Маленькі постаті дітей розсипа­лися по ріллі, хто з заступом, хто з граблями (Головко, І, 1957, 93); — Ми після війни третій раз парк садови­мо (Вишня, І, 1956, 397).


Словник української мови онлайн: Садовити


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я