Убезпечати (ВБЕЗПЕЧАТИ), аю, аєш, недок., УБЕЗПЕЧИТИ (ВБЕЗПЕЧИТИ), чу, чиш, док., перех., заст. Запевнювати кого-небудь у чомусь, заспокоювати, вселяючи надію. — А я тебе, мій Нечаю, Не убезпечаю: Держи собі коня в сідлі Для свого звичаю! (Укр.. думи.., 1955, 111); Катерина й питає: «Де ж дінем запорозьких козаків?» А він її убезпечив: «Знайдуть, каже, де дітись» (Сл. Гр.); Обридло йому тут, узяв та й пішов, як завше. І забув, що попадю словами вбезпечив (Хотк.у II, 1966, 269).
Словник української мови онлайн: Убезпечати