Убивчо (ВБИВЧО). Присл. до убивчий. Поет [Т. Шевченко] в убивчо сатиричній формі., оголив і виставив напоказ усьому світові пороки царської монархії (Іст. УРСР, І, 1953, 426); На Миколу звістка [про одруження коханої] подіяла вбивчо (Гжицький, У світ.., 1960, 165).
Словник української мови онлайн: Убивчо