Що таке Уважити, визначення слова.

Уважити


Уважити (ВВАЖИТИ), жу, жиш, док., розм. 1. перех., із спол. щ о. Узяти до уваги що-небудь, пого­дитися з чим-небудь, визнаючи щось переконливим. Еней Евандрові сказав: «Хоть ти і Грек, та цар прав­дивий, Тобі Латинці вороги; Я твій товариш буду щирий, Латинці і мені враги. Тепер тебе я суплікую Мою уважить долю алую І постояти за Троянь (Котл., І, 1952, 202); Інший то, може б, не вважив, що панотець не благословить і що вже вона заручена другому; махнув би, може, з нею в дикі степи, на Хорольські хутори, да й насміявсь би над лихою долею (П. Куліш, Вибр., 1969,
; // Задовольнити (чиєсь бажання, прохання). Уваж­те мою останню просьбу (Ряб., Жайворонки, 1957, 58).
2. неперех. Зважити, зглянутися на когось, щось. [X р а п к о (сам):] Ну, гаразд же. То якби уважив на сльози [молодиці] — пропали б мої 200 рублів з процен­том, а то грошики дома будуть… (Мирний, V, 1955,
; Прогнала пані Катрю з двора на панщину: не вва­жила й на її чоловіка-візнику (Вовчок, І, 1955. 130); // Зробити кому-небудь приємність. — Мамо,— каже Петро,— заспівайте мені тої пісні, якої співали, коли я маленьким приходив від череди щовечора з побитими ногами, а ви змазували мені ноги сметаною, гладили по голівці, співали й плакали. Уважте мені, мамо! (Панч, В дорозі, 1959, 136); // Поступитися кому-не­будь у чомусь з поваги. Поспішають чарівниці Жарту­вать на вечорниці; А я милому не вважу: Рано встану, рапа й ляжу (Щог., Поезії, 1958, 146); Воно можна б і раніше [справити весілля], та гетьман просив від­класти до зими, поки невідкладні справи вирішить.. Довелося уважити гетьманові (Кач., Вибр., 1953, 97); // Зненшити, спустити ціну при продажу. — Купець купляє для прибутку, на те він і купець! — вужчають очі Терентія.— Ну, якихось десять карбованців ще
131) уважу, а більше, вибачай, ніяк не можу (Стельмах, І, 1962, 179).


Словник української мови онлайн: Уважити


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я