Що таке Укусити, визначення слова.

Укусити


Укусити (ВКУСИТИ), ушу, усиш, док., перех. 1. Поранити, завдати болю, впившися зубами, жалом, хоботком. Ой ти, гарний Семене, Не ходи ж ти до мене: Єсть у мене лиха сука, Як укусить — буде мука (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 76); Під дубом у гаю жила Гадюка, Непросипуща злюка: Усе було сичить-сичить, Щоб кого-небудь укусить (Гл., Вибр., 1951, 61); Галя взяла Грицька за ухо і, незважаючи на те, що він, як тільки міг, упирався, брикався ногами та приловчався укусити її за руку, повела назад до класу (Вас, І, 1959, 118); Жеребчик застоявся., і якось, граючись, укусив Йоньку за плече (Тют., Вир, 1964, 514); Скільки я не намагавсь, як не дражнив їх [бджіл], так ні одна чомусь мене й не вкусила (Довж., Зач. Десна, 1957, 464); ?Об­разно. — Знаєш Оленчиного Андрійка? Вкусив [мороз] бідного за пальчик, аж ногтик [нігтик] побілів, пучка опухла (Мирний, IV, 1955, 286).
О Ґедзь (гедз) укусив; Дрік укусив (укусить) див. ґедзь, дрік2; Укусить і меду дасть див. мед; [Яка] муха вкусила див. муха.
перен. Зачепити дошкульним словом. — Там [в Америці] гроші лопатою гребуть. — То й захопи, Мар­ку, лопату із собою, оту, що полову одвівати,— вкусив парубка Якубенко (Стельмах, І, 1962, 194).
розм. Те саме, що відкусити 1. Мати сіла край стола, урізала пирога. Укусила рибки, послухала скрипки (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 125); Старець трош­ки проголодавсь — хіп той буханець, укусив та, не роз­жувавши гаразд, хотів проковтнуть (Стор., І, 1957, 34); Івась укусив пирога (Мирний, І, 1954, 179).
діал. Поїсти. Неділя свята, людям радість, від-почивок, а у неї з дрібними дітьми нема що раз укусити! (Фр., VII, 1951, 34).


Словник української мови онлайн: Укусити


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я