Що таке Умирати, визначення слова.

Умирати


Умирати (ВМИРАТИ), аю, аєш, недок., УМЕРТИ (ВМЁРТИ), умру, умрёш, док. 1. Переставати жити, існувати; протилежне жити. Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій (Шевч., І, 1963, 354); Він не хоче вмирати. Він хоче жити (Коцюб., І, 1955, 367); Глянув [дід] ще раз на всіх, склав руки на грудях і, проказавши з усмішкою: — Ну, прощайте, вмираю,— тихенько ліг і вмер (Довж., І, 1958, 67); II за кого —що. Гинути, захищаючи, відстоюючи кого-, що-небудь.— Паллант мій ваш єсть Атаман. За його бийтесь, умирайте, Енеєвих врагів карайте, Еней мій сват,— а ваш Гетьман (Котл., І, 1952, 210); Ніколи більш його я не почую/ Під Ленінгра­дом у могилі чесній Лежить мій друг, що вмер за Ленін­град (Рильський, II, 1960, 325); Вона умерла, як жила, за Батьківщину (Сое, II, 1958, 276).
О Умерти не своєю смертю див. свій; Умерти своєю смертю див. свій; Умерти смертю хоробрих див. смерть; Умирати від страху див. страх; Умирати (умерти) на пласі див. плаха; Хоч умри — те саме, що Хоч убий (див. убивати). Треба було її заспокоїти, але прокляті
слова! Завжди., юрбою товпляться на кінчику язика, А тут — хоч умри! (Жур., Нам тоді.., 1968, 96).
перен. Проходити, закінчуватися; безслідно зни­кати, пропадати. Умирає зажурене літо. Так прозоро… покора і тиш… (Сое, І, 1957, 226); Бідолашна! Вона забувала, що силою не вернеш почування, коли вже воно вмерло (Гр., І, 1963, 398); Поет не боїться від ворога смерті, Бо вільная пісня не може умерти (Л. Укр., І, 1951, 111).
тільки недок., за ким — чим, перен., розм. Дуже кохати кого-небудь, любити щось. Так, як він за Насту­сею, так за ним умирала сусідка Маруся (Барв., Опов.., 1902, 449); Хлопець був у селі — Коломийченко, всяк його знав: як ударить «Катюшу»,— вмирають дівчата за ним! (Голов., Поезії, 1955, 114).
у сполуч. з прийм. від, з (зо) та ім. с м і х, страх, нудьга і т. ін., перен. Зазнавати того, пройматися тим (великою мірою), що виражає іменник. Вмирала [Гапка] зо сміху. Вона завсіди зази­рала крізь дірочку від ключа до тої вузенької кімнати, де пересиджував Славко з Бронею,., чула найсердечнішу розмову й сміялася до загину (Март., Тв., 1954, 454); Саме тоді була [Уляна] на полі й вмирала від страху, чи не пересічуть австрійці кулеметом її і дядька Семена (Стельмах, II, 1962, 214); — Оце недавно була я в гос­тях в однієї знайомої.. Я трохи не вмерла з нудьги! (Н.-Лев., VI, 1966, 26); — Оце таке село? Я тут умру від нудьги (Тют., Вир, 1964, 211).


Словник української мови онлайн: Умирати


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я