Що таке Умовчувати, визначення слова.

Умовчувати


Умовчувати (ВМОВЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УМОВЧАТИ (ВМОВЧАТИ), чу, чиш, док. 1. перех., про кого — що та з підрядним додатковим реченням. Не розповідати, не згадувати про що-небудь, замовчу­вати щось. —- А в мене є перша картопелька, ще дрібна вона, як біб, — сумно говорить Василина, а про свої млинці умовчує: думає, що ніхто нічого не знає (Стель­мах, Хліб.., 1959, 539); Вона умовчала, що той., голос був для неї схожим на Савин (Гончар, Новели, 1954, 176); // Навмисно не договорювати, приховувати що-небудь, не повідомляти про щось. Ми певні, що колись продовжимо її [розмову], і тоді вже полковник докаже й те, про що мусив умовчати, коли ще тривав опір озві­рілих фашистських орд (Ле, Мої листи, 1945, 40).
2. тільки док., неперех., розм. Не сказати, не запе­речити, промовчати; змовчати. Горе не умовчить (Укр.. присл.., 1963, 36); — Кожне тобі не вмовчить, кожне допитується, правди вивіряє… (Вас, І, 1959, 271); Павлик таки не може вмовчати.— А то кажуть, ніби вони [шпигуни] виходять просто з води. У водолазному костюмі (Збан., Мор. чайка, 1959, 193).


Словник української мови онлайн: Умовчувати


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я