Що таке Упор, визначення слова.

Упор


Упор ч. 1. род. у. Дія і стан того, що упирається (див. упиратися1 1). Підбігши до кулемета, Яресько радісно вхопив його, крутнув сюди-туди — небачений, новісінький/ — і, не знайшовши поблизу нічого придат­ного для упору, розпластався просто на землі, націлю­ючись услід втікачеві (Гончар, II, 1959, 24).
О В упор: а) прямо в обличчя, не відводячи очей. Прикурюючи від його цигарки, він майже в упор примру­жено глянув на Іраклія (Головко, І, 1957, 281); б) зовсім зблизька, прямо по цілі. Кулемети., в упор різонули по гітлерівцях (Коз., Гарячі руки, 1960, 148).
род. а, техн. Пристрій, предмет, який підтримує що-небудь, служить для упирання в нього. У випадку необхідності вивішування [піднімання] автомобіля на домкраті або гідравлічному підйомнику забороняється проведення робіт без підставлення козлів і упорів, що запобігають самовільному опусканню автомобіля (Під­ручник шофера.., 1960, 323); Для торцювання дощок., влаштовують упори, які можна установлювати на певні розміри (Стол.-буд. справа, 1957, 108); // Під­пірка, опора, яка підтримує що-небудь. Упори греблі.
род. у, діал. Упертість. Параска з упором, власти­вим тупій та лінивій натурі, не покидала свого звичаю (Фр., VII, 1951, 8).


Словник української мови онлайн: Упор


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я