Що таке Ущухати, визначення слова.

Ущухати


Ущухати (ВЩУХАТИ), ає, недок., УЩУХНУТИ (ВЩУХНУТИ), не; мин. ч. ущух, ла, ло і ущухнув, нула, ло; док. 1. Ставати слабшим, затихати, припиня­тися (про явища природи). Ось став вітер ущухати, І хвилі трохи уляглись (Котл., І, 1952, 159); Ущухла буря. Розійшлись хмарки І скрізь панує тиша урочиста (Вороний, Вибр., 1959, 139); Хуртовина не тільки не вщухала, а ще розгулювалась. Поривний вітер шарпав голе гілля кущів під вікном (Головко, II, 1957, 557); Дощ ущух. Небо стало чисте, мов вимите (Кол., Те­рен.., 1959, 31); Кожного ранку солдати перш за все кидалися до вікон подивитися, чи не вщухла нарешті метелиця (Тулуб, В степу.., 1964, 186); // Зменшуватися в дії, в силі її вияву; припинятися. Вогняний ураган дійшов до наваленого лісу і вщух (Гжицький, Чорне озе­ро, 1961, 78); В гарячу пору збиральної робота на то­ках не вщухає круглу добу (Гончар, Новели, 1954, 140); // Робитися спокійним. Ущухнуло море, і хвилі вляглися (Греб., І, 1957, 83).
Переставати звучати, лунати, чутися. Гучна роз­мова укривала хату. Вона” ущухла тільки тоді, як Педоря одчинила двері, щоб унести самовар (Мирний, III, 1954, 210); Стрілянина не вщухала (Довж., І, 1958, 146); Гамір на передовій поступово вщухав. Лише зрідка де-не-де постукували контрольні кулемети (Гончар, III, 1959, 411); Сомко звелів ударити своїм тимпанни-кам у срібні бубни. Ущухнув трохи галас (П. Куліш, Вибр., 1969, 167); Рвонулося розкотисте «ypa-a/» І вщух­ло враз (Бичко, Сійся.., 1959, 388).
Робитися менш відчутним; угамовуватися (про від­чуття, почуття і т. ін.). Юлдаш перелетів через кінську го­лову. Прикрий біль шпигонув у ногу. З зусиллям хлопець підвівся. Біль у нозі не вщухав (Донч., І, 1956, 178); В міру того, як Савченко говорив, запал у Валі став потроху вщухати (Собко, Запорука.., 1952, 56); [Ме­ле ш к о:] Спробуйте поки ці таблетки — ручуся, біль моментально вщухне (Коч., II, 1956, 493).
Замовкати, затихати. Довго ще, далеко за північ, розбуркана молодь не вщухала (Вас, Вибр., 1950, 124); Він знову підводить руку,., але майдан не вщухає (Баш*
На землі.., 1957, 19); Громада зовсім ущухла, дожидаю­чися, що скаже старшина (Гр., II, 1963, 358); Пташки ущухли, звірина причаїлась (Коцюб., І, 1955, 176); // перен. Заспокоюватися, переставати виявляти що-небудь (гнів, роздратування і т. ін.). Бжеський ущух так само швидко, як і скипів, і бучно розреготався (Тулуб, Людолови, І, 1957, 9); — Що новенького у во­лості, Якове? — запитав Євген Панасович, коли Яро­шенко трохи вщух і, сердито сопучи, почав роззувати розхлябані, заболочені чоботи (Речм., Весн. грози, 1961, 82).


Словник української мови онлайн: Ущухати


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я