Що таке Цвірчати, визначення слова.

Цвірчати


Цвірчати чу, чйш, недок. 1. Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. Вже пізняя година… З куточка десь давно цвіркун цвір-чить (Гр., І, 1963, 107); Десь блищить водиця тиха, Край струмка цвірчить десь коник (Л. Укр., IV, 1954, 111); А з-за далеких верб випливає місяць, нічні цвіркуни цвірчать безугавно на вгороді (Донч., VI, 1957, 43).
2. Видавати звуки «цвірінь-цвірінь» (про горобців та деяких інших пташок); щебетати. Налетять горобці та й, сварливо цвірчучи, угору шугнуть з пустого городу (Вовчок, І, 1955, 169); Щиголь цвірчав і затягався (Бор,, Тв., 1957, 180); // Видавати характерні звуки, схожі на щебет птахів (про предмети). Його перо, як несамовите, бігало на папері, пищало, скрипіло, цвірчало, як горо­бець, ще й до того бризкало (Н.-Лев., IV, 1956, 164).


Словник української мови онлайн: Цвірчати


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я