Що таке Цнотливий, визначення слова.

Цнотливий


Цнотливий а, е. 1. Доброчесний, сповнений чес­нот. — Коли б я не був вдячний пану за виховання, я б довів пану шаблею, що моя мати була і є цнотлива пані (Тулуб, Людолови, І, 1957, 50); Сільська дівчина більш ніж яка ревно береже своє кохання від заздрісного ока, більш ніж яка цнотлива в своїх почуттях (Речм., Весн. грози, 1961, 318); *Образно. На вулицях Москви спохва-ту розпродавалися букетики ніжних і цнотливих крим­ських пролісків (Смолич, Сорок вісім.., 1937. 241); // Сповнений чистоти, невинності. Знайома Йосифова мелодія виходить над усе, та ось він і сам починає цнот­ливий танок (Ю. Янов., II, 1958, 21); Тетяна викликала заздрість свіжістю й цнотливою незалежністю (Ле, Історія радості, 1947, 131); // Який відбиває душевну чистоту (про вигляд, вираз обличчя, погляд і т. ін.). Доки Шура перебувала на вогневій, жодне погане слово не зривалося ні в кого з уст. Не лише розмови, а навіть погляди бійців прибирали якогось цнотливого виразу (Гончар, III, 1959, 199).
2. Який не втратив невинності, непорочності. Павло підійшов тихо й непомітно, наче підкрався, злегка торк­нувши Оксану за плече. Так і кинулась, готова ляснути нахабу по руках, недоторканна й цнотлива (Кучер, Голод, 1961, 70); — Галинка мусить бути зі мною. Не­хай не буде моєю дружиною, нехай залишається цнотли­вою дівчиною, але тільки зі мною (Земляк, Гнівний Стра-тіон, 1960, 34).


Словник української мови онлайн: Цнотливий


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я