Що таке Чавити, визначення слова.

Чавити


Чавити влю, виш; мн. чавлять; недок., перех. 1. Наступати на щось, придушувати ногами, топтати що-небудь. Гнат Голод ішов похмурий і байдуже чавив широкими підошвами прикраси весни (Панч, В дорозі, 1959, 45); Кінь скаче на луки, чавить копитами траву, аж бризкає з неї сік (Тют., Вир, 1964, 69); Чавлячи ста­рими черевиками рідку грязюку, вона трудно пішла в напрямі лісу (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 380).
кого, що. Давити, роздавлювати, знищуючи. Він у кімнаті оселився, Де староживець [старожитець] тих країв Весь вік з ключаркою сварився, Дививсь у вікна й мух чавив (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 44); Андрійко опустив голову*— Я сам просився. Тепер я чавитиму проклятих гітлерівців найбільшими танками (Панч, II, 1956, 494); На вії Григорія набігають дві сльозини, він чавить їх паль­цями (Стельмах, Правда.., 1961, 461); // Стискувати кого-, що-небудь. Чудне щось діється з дідом: йому стало здаватися, немов хтось у жменю взяв його старе серце й став його помаленьку чавити, а дідові стає чогось так жаль-жаль (Вас, І, 1959, 133); // перен. Гнітити, душити кого-, що-небудь. — Ніколи ще пан­ський гріш не рятував мужика, а рука панська завжди чавила нас (Стельмах, І, 1962, 302); Говорив [Макуха] настирливо, невідступно обплітав Сидорчукову душу залізною сіткою, душив її немилосердно, чавив (Ю. Бе-дзик, Полки.., 1959, 89); // перен., розм. Стримувати, таїти щось у собі. Так от воно як/ Те, в чому він, Левко, й собі не признавався, а чавив на дні душі, мов гадину, було вже відоме братам… (Стельмах, І, 1962, 530).
Видавлювати, вижимати щось з чого-небудь. У нього славний виноградник, і він під осінь чавить сік (Тер., Правда, 1952, 158).


Словник української мови онлайн: Чавити


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я