Що таке Чарівниця, визначення слова.

Чарівниця


Чарівниця і, ж. 1. заст. Жін. до чарівник 1.
Прочула [Хима], що живе стара чарівниця в тому бору. Знадобилась вона тепер бідолашній Химі (Вовчок, І, 1955, 52); — Переходь, кажу, переходь дорогу! ноги тобі покорчить, бо я йду з святим образом під пахвою: не заподієш мені лиха, чарівнице! (Н.-Лев., II, 1956, 22); Я вже зроду такий удався, що ніколи не вірив ні в., відьми, ні в чарівниці, ні в опирі (Март., Тв., 1954, 48); Живе на острові цариця Цирцея, люта чарівниця І ду­же злая до людей; Які лиш не остережуться, А їй на острів попадуться, Тих переверне на звірей [звірів] (Котл., І, 1952, 159); *Образно. [Поет:] Ой, музо-чарів-нице, ти, вірна помічнице, прилинь до мене з неба! (Л. Укр., І, 1951, 298); *У порівн. / нічка тихая, мов чарівниця тая, Прибралася у зорі золоті (Гл., Вибр., 1951, 85).
нар.-поет. Уживається як прикладка на означен­ня чого-небудь незвичайного, захоплюючого. О, ча-рівнице-природо! Нащо ти мене вабиш своїм чаром? (Мирний, IV, 1955, 316); Чого квилите так жалібно, скрипки-чарівниці? (Фр., II, 1950, 74); Там чи тут я буду вільний,— Маю думи-чарівниці, Що для них нема на світі Ні застави, ні границі (Л. Укр., І, 1951, 385); За вікном готелю чарівниця-зим а запушила все білим снігом (Хижняк, Тамара, 1959, 280); Миготить, мі­ниться небо, задивилась ніч-чарівниця в тихі плеса Сріблянки (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 75).
перен., розм. Надзвичайної вроди дівчина, жінка. Мав я шаблю і рушницю Ще й дівчину-чарівницю (Щог., Поезії, 1958, 62); Подих мені перехопило. Адже як-не-як я мав зараз познайомитися з чарівницею, яка навік по­лонила серце мого приятеля (Збан., Любов, 1957, 291); Він терпляче сподівався зустріти свою єдину чарівницю, отож і не квапився запросто підходити до інших дівчат (Стельмах, І, 1962, 123); // Пестливе звертання до ко­ханої дівчини або дружини. — Се ти, єдиная моя? Се ти, моя царице? З-за моря приплила сюди, кохана ча­рівнице? (Л. Укр., І, 1951, 412); [Конон:] Ах ти ж, чарівнице, замороко моя, щебетухо (Обійма її і цілує) (Крон., II, 1958, 503); — Та добре, добре, моя чарівни­це,— усміхнувся Олекса, рукою пригортаючи дружину, вдячний, що ця бліда і слабенька зараз жіночка принесла в його оселю стільки світла і радості (Кочура, Зол. грамота, 1960, 337).


Словник української мови онлайн: Чарівниця


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я