Що таке Юнацький, визначення слова.

Юнацький


Юнацький а, е. Прикм. до юнак і юнацтво. Розгорілась кров юнацька (Фр., XIII, 1954, 370); Хай же моя благословить подяка Гюго, Золя, Флобера та Баль­зака: Вони відкрили ще в юнацькі дні Обличчя міста древнього мені (Рильський, III, 1961, 252); У Брянського юнацьке вродливе обличчя з тонкими рисами, безкровне, але не худе (Гончар, III, 1959, 24); // Власт. юнакові, юнацтву (у 2 знач.). Жваво, з юнацькою енергією захо­дився Семен ставити хату (Коцюб., І, 1955, 125); Час од часу він [батько] вкривав то одного, то другого свого нащадка, що, притулившись один до одного, зав­мерли в солодких обіймах юнацького сну (Досв., Вибр., 1959, 92); Він був мало не старший за всіх, але очі молоді, рухи юнацькі і посмішка розважлива… (Кой., Лейте­нанти, 1947, 78).


Словник української мови онлайн: Юнацький


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я