Що таке Яничар, визначення слова.

Яничар


Яничар а, ч. У султанській Туреччині — солдат регулярної піхоти, створеної в XIV ст. з військовопс-лонених, а також християн, обернених у мусульманст­во. Реве гарматами Скутара, Ревуть, лютують воро­ги; Козацтво преться без ваги — / покотились яни­чари (Шевч., І, 1963, 199); [Юсуф:] Яничари/ сюди, на поміч/ Яничари/ військо/ бий тривогу/ (Н.-Лев., II, 1956, 466); Охороняючи гурт людей од яничарів, по­лягли усі до одного козаки сотника Петра Недолі (Стель­мах, І, 1962, 175); *Образно. Він [Я. Галан] показує ганебну діяльність лютого яничара в рясі, яким був мит­рополит граф Андрій Шептицький (Ком. Укр., 8, 1962, 57); *У порівн. Ніч, як чорний яничар, жене ясир холодних хмар (Дор., Три богатирі, 1959, 40).


Словник української мови онлайн: Яничар


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я