Головна Головна -> Реферати українською -> Архітектура -> ЛЮБЕЦЬКІ УКРІПЛЕННЯ ХІ-ХVІII СТОЛІТЬ

ЛЮБЕЦЬКІ УКРІПЛЕННЯ ХІ-ХVІII СТОЛІТЬ

Назва:
ЛЮБЕЦЬКІ УКРІПЛЕННЯ ХІ-ХVІII СТОЛІТЬ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,92 KB
Завантажень:
376
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
ЛЮБЕЦЬКІ УКРІПЛЕННЯ ХІ-ХVІII СТОЛІТЬ
смт. Любеч Ріпкинського р-ну Чернігівської обл.
Любеч уперше згадано в „Повісті времінних літ" під 882 ро-ком, коли київський князь Олег захопив його й настановив там свого посадника. У договорі Олега з греками під 907 роком Любеч значиться серед інших міст України-Русі. А 949 року називає це велике торгове місто візантійський імператор Константан Багрянородний у трактаті „Про управління державою".
Любеч виник у місцевості з дуже складним рельєфом, подібним до київського, на краю високого лівобережного плато Дніпра. Топографічне розміщення давало можливість контролювати великий водний шлях „з варяг у греки". Любеч ніби замикав Верхній Дніпро, річки Сож і Березину, захищаючи північні підступи до Києва. Тож тут не раз відбувалися військові сутички, що вирішували долю великокнязівського столу і всієї Київської держави. Так, 1016 року, перемігши в Любецькій битві Святополка Окаянного, Ярослав Мудрий опанував Київ; битва 1024 року під Лиственом, недалеко від Любеча, започаткувала формування незалежного від Києва Чернігівського князівства. У ХІ-ХІІ століітях Любеч став одним з найзначніших міст Чернігово-Сіверської землі. Наступні два століття він був центром удільного князівства. 1097 року відбувся відомий Любецький з'їзд князів Київської Русі, який остаточно закріпив феодальний принцип „каждо да держить отчину свою".
Структура укріплень Любеча давньоруської доби була дводільною. Високий останець лівого берега Дніпра площею 0,35 гектара зайняв дитинець, а з півдня і заходу його оточував півколом укріплений посад.
На думку академіка Б.Рибакова, який вважав дитинець замком, його заснував наприкінці XI століття чернігівський князь Володимир Мономах на місці давнього роменського городища. Військово-топографічні умови для спорудження укріплень були сприятливі: городище з дуже крутими схилами з трьох боків було оточене глибокими ярами, підносилося над заплавою на 40 метрів. Далі на схід протікала річка Гончарівка - ліва притока Дніпра.
Дитинець врядигоди зазнавав руйнувань: 1147 року його спалив смоленський князь Ростислав, 1157 року понищили половці, але щоразу укріплення відбудовували.
У 1957-1960 роках тут провадила розкопи Чернігівська експедиція Інституту археології АН СРСР під керівництвом Б.Рибакова. Досліджено всю територію городища, де знайдено численні залишки дерев'яних споруд, що добре збереглися, їх інтерпретовано як рештки князівського замку XII століття. За результатами розкопів Б.Рибаков виконав графічну реконструкцію замку, який, на гадку дослідника, мав оборонну огорожу - земляний вал з дерев'яними городнями, заповненими глиною в основі. На валу стояли дубові стіни із заборолами. Від замкового двору до стін прилягали зруби житлово-господарського призначення, що мали пласкі покриття - бойові майданчики. Уздовж стіни було вкопано мідні казани для „вару", яким поливали нападників під час штурму. Головний і, певно, єдиний в'їзд до замку містився з південного заходу. Дістатися до нього можна було лише через рів із звідним дерев'яним мостом на ланцюгах. Від передньої надбрамної вежі дорога круто йшла вгору між двома дерев'яними стінами й вела до головної замкової брами, що фланкувалася чотиригранними вежами. Відразу ж за брамою, на території замкового двору стояла висока чотириярусна вежа, що виконувала функції донжона, її не було сполучено із загальним периметром укріплень. Окрім згаданих, замок мав ще не менш ніж чотири чотиригранні вежі. До південної лінії замкових укріплень прилягала велика споруда, інтерпретована Б.Рибаковим як триповерховий князівський палац. На північ від нього була невелика дерев'яна церква. Східну частину замкового двору займав цвинтар. Замок мав три підземні хідники.
Земляний вал заввишки до 12 метрів і рів півмісяцем охоплювали посад давньоруського Любеча. При трасуванні їх найповніше враховано сприятливі військово-топографічні умови: північна й східна ділянки проходять уздовж крутих схилів Дніпрового берега й долини Гончарівки. Оборонна огорожа посаду прилягала до південно-східної та північно-західної замкових веж.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: ЛЮБЕЦЬКІ УКРІПЛЕННЯ ХІ-ХVІII СТОЛІТЬ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок