Головна Головна -> Реферати українською -> БЖД -> Розвиток практики оздоровлення душі та тіла у примітивних людських цивілізаціях

Розвиток практики оздоровлення душі та тіла у примітивних людських цивілізаціях

Назва:
Розвиток практики оздоровлення душі та тіла у примітивних людських цивілізаціях
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,95 KB
Завантажень:
504
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат з валеології на тему:
Розвиток практики оздоровлення душі та тіла у примітивних людських цивілізаціях.


План.
Вступ.
Примітивна медицина первісних суспільств.
Медицина Вавілонії.
Медицина Стародавнього Єгипту.
Медицина Давнього Ізраїлю.
Література.
Проблема здоров’я здавна привертала пильну увагу людини. Хвороба, як нещастя, біда, безпосередня загроза життю, збуджувала уяву і примушувала людину вести пошук засобів порятунку. Тисячоліттями найкращі у лікуванні, найбільш спостережливі та близькі до природи люди, шляхом спроб і помилок, обнадійливих успіхів і драматичних невдач накопичували досвід, передаючи його від покоління до покоління. На цьому шляху були великі перемоги та фатальні помилки, але час поставив усе на свої місця. Невідомі генії медицини зіставляли, узагальнювали, осмислювали досвід попередників. Виникали теорії, концепції, які перевірялися віками. Це був багато тисячолітній експеримент, історія творчого осмислення надбань і прорахунків. Безцінний спадок медицини Китаю, Індії, Тибету, Персії, Греції та інших країн належить людству, і упередженість та зверхність сучасників у ставленні до великої культури зцілення душі та тіла стародавнього світу – неприпустима.
Майбутньому вчителю неможливо сформувати істині настанови своїх вихованців на пізнання власного тіла та власної психіки, усвідомлення проблем і складових свого здоров’я, мотивів оздоровчої поведінки без аналізу, осмислення та розуміння багатовікового досвіду людства у збереженні, відновленні та зміцненні свого здоров’я.
Примітивна людина лікувала свої незначні травми за допомогою інтуїтивно знайдених грубих емпіричних прийомів: зализувала рани слиною, пом’якшувала лихоманку зануренням у холодну воду, висмоктувала отруту після укусу змії тощо. Перші спроби пояснити причини захворювання також спиралися на інтуїцію. Домінувало найпростіше пояснення – що хвороби виникають самі собою. Такий підхід у розумінні причин хвороб згодом змінився на причинно-наслідковий. Наприклад, будь-який представник племені банту знає, що їжа проходить через тіло, що переїдання та надмірні зловживання можуть бути причиною фізіологічного дискомфорту. Знає він також послаблюючі засоби, які виліковують його. Але коли причину хвороби не можна було вивести напряму, первісна людина приписувала її зловмисному впливу інших людей і вищих істот і боролася з ними магією, а пізніше – магічно-релігійними обрядами.
Духовні та тілесні страждання так само не розмежовувалися, як не розділялися медицина, магія та релігія. Крім того, магія була спрямована проти смертельних або надлюдських явищ, які могли викликати хворобу. Відповідно до своїх уявлень примітивна медицина надавала пацієнтам допомогу в боротьбі з надприродними явищами і злими духами всіма можливими і доступними древній людині засобами, такими як умовляння, благання, поклони, заклинання, принесення в жертву, сповідання, вигнання духів тощо. Все це приводилося в дію магічними ритуалами, чаклунством, також тілесними покараннями. Хвороба трактувалася як дещо занесене ззовні чаклуном або богом, які „вистрілювали” в людину стрілою чи блискавкою
Концепція відділення душі від тіла, що історично виникла у примітивних культурах дещо пізніше, включала розуміння душі, яка знаходить свій вияв у сновидіннях, галюцинаціях, видіннях тощо. До тих пір, поки душа й тіло були в єдності, людина була здорова, але якщо душа чи частина її залишала тіло або була викрадена чарівником або надприродними силами, людина починала хворіти. Згідно із віруваннями різних племен, душа розташовувалася у різних частинах тіла, наприклад, у серці чи в нирках. Злі чаклуни забирали душу своєї жертви, вилучаючи її з тіла, а замість неї впускали хворобу.
У примітивному суспільстві вважалося, що людина, яка володіє надприродною силою, не тільки наділена здатністю викликати дощ або сонячне затемнення, пророкувати перемогу на війні або впливати на врожай, а й може з успіхом виліковувати хворобу. Частіше за все людина, котра могла зцілювати, була не тільки вождем племені, але й верховним жерцем або чаклуном клану.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Розвиток практики оздоровлення душі та тіла у примітивних людських цивілізаціях

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок