Головна Головна -> Реферати українською -> БЖД -> Безпека та небезпека у стародавніх віруваннях

Безпека та небезпека у стародавніх віруваннях

Назва:
Безпека та небезпека у стародавніх віруваннях
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,35 KB
Завантажень:
219
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Безпека та небезпека у стародавніх віруваннях    


До сьогоднішнього дня безпека життєдіяльності сприймається більшістю науковців та громадськістю як інтеграція певних знань в одній дисципліні. Не зважаючи на досвід Росіїї, де, фактично, була започаткована безпека життєдіяльності і де вона уже стала наукою, навіть дехто з тих, хто займається даною проблемою в Україні не наважується говорити про неї як про науку. Однією з причин є, на думку деяких вчених, відсутність суттєвих історичних коренів цієї науки та дисципліни.
   Описуючи історію розвитку безпеки життєдіяльності, згадують про Гіппократа, який вніс великий вклад у розвиток медицини, Арістотеля, який ще у давні часи вивчав умови праці та ряду видатних учених, які внесли суттєвий вклад у справу безпеки праці – Агріколлу, Рамарціні, М.В. Ломоносова, В.Л. Кірпічова, В.А. Легасова та інших. Проте такий підхід до історії безпеки життєдіяльності є досить одностороннім, адже він висвітлює тільки один невеличкий історичний аспект загальної проблеми, а саме безпеки праці, чи вірніше безпеки людини під час праці. При цьому історія власне безпеки життєдіяльності, яка передусім включає питання позавиробничої безпеки залишається не висвітленою.
   Зважаючи на те, що людина почала займатися безпекою з давніх давен, практично з часу усвідомлення себе людиною, виникло припущення, що це не могло не бути відображено у численних віруваннях, міфах тощо. Адже забезпечення персональної та громадської безпеки і збереження здоров’я було одним з найважливіших практичних завдань людини. На жаль, до наших днів дійшло зовсім мало відомостей щодо розвитку питань безпеки у стародавні часи.
   Проведене дослідження показало, що питання забезпечення безпеки займали чільне місце серед інших видів діяльності у древньому суспільстві. Найвищим виявом цього стала персоніфікація. Небезпеки персоніфікувалися у негативних образах, а забезпечення безпеки покладалось на позитивних – богів, духів чи уявних істот тощо.
   Навіть самі слова безпека і небезпека в українській мові пов’язані з давньою міфологією. Утворювалися вони принципово інакше ніж в інших мовах, навіть в найближчій – російській. В російській мові слово “опасный” походить від слова “опасъный”, яке зустрічається в пам’ятках древньоруської писемності ХІ сторіччя в значенні “охоронний, старанний”. Згодом, слабкий “ъ” зник, звук “с” отвердів. Слово “безопасность” утворилося за допомогою префіксу без (безо, безъ), який виражає значення “той, що не має чого-небудь”.
   На відміну від російської мови, в якій первинним (кореневим) словом є “опасность” і похідним від нього “безопасность” етимологія українських слів інша. Первинним словом є “безпека”, а похідним від нього “небезпека”, що на перший погляд суперечить логіці утворення цих понять, адже небезпека є поняттям первинним, а захист і безпека вторинним. Звісно, останньою логічною схемою повинні були користуватися й українці, як і всі інші народи. Детальний аналіз слів “безпека” та “небезпека” показав, що причина полягає у використанні спільного кореня “пек”, який і є уособленням небезпеки.
   Проведене дослідження показало, що в стародавній українській міфології Пек (Пекун, Пек-Осика, Щезби) – бог або вірогідніше цар чи керівник пекла, а також війни, кривавих бійок, кровопролить та всілякої біди. Згідно з повір’ями Пек – великий чортисько, кровожерний, страхітливий, підступний, нещадний. Він живе глибоко під землею, сидить на троні, що височіє над пеклом і ретельно стежить, як туди провалюються душі грішників, де їх мучить його прислуга – пекельники та чорти. Проте Пек, за повір’ями, лякливий, надто боїться животворящого світла бога Сонця і Чура (звідси давнє прислів’я: “Чур тобі, Пек!”). Близьким до образу Пека або його варіантом є Пекун (Щезби) – маленький кровожерний божок, який хутко зростає, більшає до потворних розмірів, намагаючись пожерти якомога більше людей, коли вони сваряться.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Безпека та небезпека у стародавніх віруваннях

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок