Головна Головна -> Реферати українською -> Біографії, автобіографії, особистості -> Микола Аркас - адмірал(?), історик, письменник

Микола Аркас - адмірал(?), історик, письменник

Назва:
Микола Аркас - адмірал(?), історик, письменник
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,61 KB
Завантажень:
84
Оцінка:
 
поточна оцінка 2.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Найціннішою архівною знахідкою, матеріали якої розкривають історію життя Миколи Аркаса, є власноруч заповнена ним біографічна анкета, яка нині зберігається в Чернигівському історіографічному музеї.

«Я народився у Миколаєві, Херсонській губернії» - писав він. «Батько мій - син вчителя Чорноморської штурманської школи Микола Андрійович Аркас, служив, як і всі його брати, у Чорноморському флоті з 1871 по 1881 р.р. у чині генерал-адютанта, адмірала, був головним командором чорноморського флоту і портів.

Мати моя Софія Петрівна - дочка оберштернкрігкомісара Чорноморського флоту, дійсного статського совітника Петра Григоровича Богдановича, переведеного у 1793 р. До Чорноморського флоту із бунчуковських товаришів Полтавського полку.

Вчився я у одеській приватній гімназії Стародубцева і у 1875 році скінчив курс Одеського Новоросійського універсітету на природознавчому факультеті».

Визнаючи у цій анкеті свій світогляд, як демократично-національний, М. Аркас відзначає першорядну роль на його формуванні сімейного виховання, гімназійних вчителів, знайомства з творчістю Тараса Шевченко, Павла Кутіша. Без будь-яких власних коментаріїв він наводить висновок домашньої вчительки молодих членів родини Аркасів, який вона занотувала у своєму таємному щоденнику, що випадково потрапив до його рук. «Как родители, так и дети, особенно старший сын (тобто Микола), большие патриоты, которые очень любят свою Малороссию и сильно ненавидят Петра Великого и всех, кто не ценит и не любит Малороссии».

Про своє майнове становище і місце у державно-чиновницькому апараті Російської імперії Микола Аркас повідомляє, що у Херсонському та Одеському повітах Херсонської губернії має маєток, де з 1881 року (тобто з року смерті батька) веде власне господарство. До того ж є почесним мировим суддею Херсонського округу і у чині статського радника входить до апарату морського міністерства.

Містифікація з його соціальним статусом розпочалася у 1899 році у Москві, де відбулася прем’єра Аркасової опери «Катерина». Її показували там без оголошення прізвища автора, але дотошний репортер «Московских ведомостей» все ж зумів якось вивудити це прізвище, але при цьому звів на сторінках газети чиновника морського відомства до адмірала, переплутавши таким чином батька з сином. З того часу міф про російського адмірала - українського патріота пішов гуляти як серед ворогів, так і серед друзів українства.

Те саме можна сказати і про «генеральство» Аркаса, про те, що він дослужився до високого цівільного чину, дійсного статського радника, що рівнозначно війсковому званню генерал-майора. Хоч це твердження навіть увійшло в енциклопедичну літературу і потрапило на сторінки вступного нарису до київських перевидань «Історії України-Русі» 1990-91 років, але воно так само міфічне, як і легенда про Аркасове «адміральство». Його спростовує вищезгадана архівна згадка, в якій сам Микола Аркас засвідчує свій чин статського радника, рівнозначного полковнику у війську.

З анкети дознаємося і про написану Аркасом поєму «Гетьман Пилип Орлик», де можна побачити зародження тих настроїв, які будуть вписані до «Історії Укрїни-Русі».

* * *

Ні! Певен я, що стане правда,

Що знов Вкраїна оживе,

Зітхне свободно, вільне, радо,

Криваві сльози обітре!

Гей устань же, Україно!

Як колись вставала,

І борись за ті права,

Що ти утеряла!!

З архівних матеріалів Чернігівського історичного музею дізнаємося й про досі невідомі факти з композиторської діяльності Миколи Аркаса. Зокрема, про написання ним музики до оригінального тексту співочного дуету «Не співай на тепер, Бандуристе!». Є відомості також і про те, що М. Аркас писав музику до вірша Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна», хоч тут його випередив композитор Вербицький, музика якого піднесла цей поєтичний твір до рівня українського національного гімну.

Шлях Аркасової опери «Катерина», написаної у 1892 році у друк і на сцену виявився нелегким. П’ять років рукопис пролежав у цензурних відомствах Москви та Київа і лише у 1897 році вийшов у світ в Миколаєві за рахунок автора. На обкадинці видання стояло лише прізвище Т. Г. Шевченка, а авторство музики і лібретто були приховані криптонімом «Н. А. ...ъ», та ще й зверху присвята: «Любій, незабутній жінці моїй Олесі». Того ж року фрагменти «Катерини» вперше пролунали у концертному виконанні напівпрофесійного, напіваматорського сімфонічного оркестру Миколаївського відділення Російського музичного товариства.

Слухачі захоплено вітали новий твір. Не обминула його своєю увагою і миколаїська преса. Окрилений успіхом автор поспішив надіслати клавір опери своєму давньому другу М. Кропивницькому для сценічної вистави, і той негайно взявся за репетиції. Палки в колеса ставила цензура, внаслідок чого здійснити першу виставу на Україні не вдалося.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Микола Аркас - адмірал(?), історик, письменник

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок