Головна Головна -> Реферати українською -> Біографії, автобіографії, особистості -> Роман Андріяшик

Роман Андріяшик

Назва:
Роман Андріяшик
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,86 KB
Завантажень:
286
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Роман Андріяшик
(1933 р. нар.) 
P. Андріяшик народився 9 травня 1933р. в селі Королівці на Тернопільщині. У 1964p. закінчив факультет журналістики Львівського університету, працював на журналістській та видавничій роботі. Характерною особливістю творчості письменника є те, що він одразу ж заявив себе як талановитий романіст. Першою його книжкою став роман «Люди зі страху» (1966). Проза Андріяшика — антимонументальна. В ній немає ні епохальних подій, ні епохальних героїв, ні ідей-пам'ятників. Суб'єктивне ставлення до дійсності, з чим вийшов письменник уже в першому своєму творі, було принциповим.
Стильовою домінантою цієї прози стане лірико-трагічна тональність. За нею відкривається широкий романний простір, у якому розкриття внутрішніх імпульсів, особливостей психіки героя також руйнувало псевдоепічну цілісність світу.
Заперечуючи традицію монументалізму, відкидаючи провінційне соціально-побутове письмо, Андріяшик насичує текст інтелектуальним змістом: різними філософськими, поетичними ремінісценціями, цитатами тощо. Для шістдесятників-прозаїків визначальним стало відкриття Е. Хемінгуея, Г. Белля, бо це було передусім нове прочитання трагедії війни. Тема війни у творчості Р. Андріяшика посідає також значне місце, виростаючи в проблему чоловічої долі.
Головний герой роману «Люди зі страху» — учасник першої світової війни. Захищаючи політичні амбіції Австро-Угорської імперії, він переживає безглузду й абсурдну для українця війну. Звідси, від пережитого, прийде розуміння, що гідність та всілякі невигадані чоловічі чесноти не можна випробувати на війні, де від людини вимагається лише її бездумна, механічна участь. Гідність, мужність приходять з «волею». А велич людини розкривається лише за сприятливих суспільних обставин. Ці думки, висловлені Прокопом Повсюдою, розходилися з традиційною точкою зору, згідно з якою людину випробовують обставини.
Так само і герой роману «Додому нема вороття» (1976) Оксен Супора, сторонній, чужий воюючому світові гуцул, мріє про надійно влаштоване життя, з усіх сил прагне вижити. Страх перед нескінченністю війни, втратою батьківщини та й взагалі страх перед фізичним винищенням перетворює його на приреченого втікача. У повній безнадії, спізнавши неймовірну радість любові до жінки, він спізнає на повну силу і невичерпну осоружність самотнього і зіпсованого життя.
Продовжуючи художнє дослідження війни на іншому етапі нашої історії, письменник завершує його в романі «Сад без листопаду» (1980). Герой твору — сучасник автора, звільнений в запас офіцер радянської армії, що став заложником атомної зброї, жертвою ядерного опромінення. Р. Андріяшик одним із перших в українській літературі замислюється над людськими жертвами підпільної атомної війни. Людство, стверджує письменник, живе передчуттями нової руйнації.
Однією з наскрізних проблем творчості письменника є переживання національного почуття. В романі «Люди зі страху» автор спирається на події 1916 — 1919 pp. в Західній Україні, позначені розпадом Габсбурзької імперії, проголошенням і крахом Західноукраїнської Народної Республіки. Це був час надій, сумнівів і зневіри. Р. Андріяшик зображує дві політичні сили — прихильників національної ідеї та соціальної революції. Його герой стомився від політики, прагне у «цьому содомі» зберегти свою окремішність, своє самостійне існування, бо «стужився за самим собою», втомився споконвічною невлаштованістю своєї нації.
Занепад республіки, крах омріяних сподівань підсилюють песимістичні настрої героя щодо українства. Люди зі страху не можуть творити історію. «Жертви, посвяти, самозречення» націоналістів, патріотів здаються Прокопові «страхітливо бридким ділом», де «лише галасу багато», де можна виправдати свою бездіяльність. Все це можна назвати «трагедією занепаду», яку розігрують амбіційні «плаксії», не спроможні на власну державність — так іронізує головний герой роману.
У романі «Люди зі страху» Андріяшик намагався узгодити офіційну ідеологічну доктрину щодо національно-визвольної боротьби в Західній Україні зі своїм патріотичним почуттям — це спричинило ідейну непослідовність твору.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Роман Андріяшик

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок