Головна Головна -> Реферати українською -> Біографії, автобіографії, особистості -> ЛИПИНСЬКИЙ В’ячеслав Казимирович Український політичний і громадський діяч, історик, просвітник, публіцист.

ЛИПИНСЬКИЙ В’ячеслав Казимирович Український політичний і громадський діяч, історик, просвітник, публіцист.

Назва:
ЛИПИНСЬКИЙ В’ячеслав Казимирович Український політичний і громадський діяч, історик, просвітник, публіцист.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,01 KB
Завантажень:
72
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
ЛИПИНСЬКИЙ В’ячеслав Казимирович
Український політичний і громадський діяч, історик, просвітник, публіцист.
Народився 17 квітня 1882 р. в с. Затурці Володимирського повіту (нині Локачинський район) на Волині в родині польського землевласника. Навчався в гімназіях Житомира, Луцька, Києва. Під час навчання в Першій київській гімназії вступив до української Громади, з чого й почалася діяльність, спрямована на побудову Української незалежної держави. Вищу освіту здобув у Краківському та Женевському університетах.
В. Липинський — один з організаторів Української демократично-хліборобської партії (1917), посол уряду гетьмана Скоропадського та УНР у Відні (1918—1919). З червня 1919 р. перебував у еміграції. Був фундатором і членом Українського наукового інституту в Берліні та дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка в Києві. В. Липинський — засновник та ідеолог нового українського монархізму, обґрунтуванню якого присвятив свою найвидатнішу публіцистичну працю «Листи до братів-хліборобів».
Одним із перших обґрунтував необхідність побудови Української держави, показавши залежність інтересів народу від того стану, в якому ця держава перебуває. На думку президента Східноєвропейського дослідного інституту ім. В. К. Липинського у Філадельфії Я. Пеленського, «В. Липинський — один із провідних українських істориків, мабуть, найоригінальніший український політичний теоретик, соціолог та ідеолог XX ст.», який починав свою діяльність як консервативний демократ, потім став корпоративним консерватором і гетьманцем-монархістом, а закінчив як незалежний конституційний консерватор.
В українську історичну науку В. Липинський прийшов у той час, коли вона перебувала під неподільним впливом народницької концепції історії, головними представниками якої були М. Костомаров, В. Антонович, О. Лазаревський, М. Драгоманов, М. Грушевський. В основу своїх історіософських концепцій вони ставили діяльність народу, переважно селянських мас, обстоюючи пріоритет соціальних інтересів народу перед інтересами нації і держави.
На відміну від представників народницької школи, В. Липинський вважав, що національна держава відіграє творчу роль у розвитку суспільства. Всі здобутки в культурі, економіці, політиці минулого й сучасності він пов’язував з тими періодами, коли Україна мала власну державність. Перебування в складі сусідніх держав призвело, на його думку, українське суспільство до деградації.
Як історик В. Липинський дебютував публікацією у львівському «Літературно-науковому віснику» дослідження «Данило Братковський — суспільний діяч і письменник XVII ст.» (1909 р.), У цьому самому році виходить його стаття «Генерал артилерії Великого Князівства Руського, 3 архіву Немировичів», а через рік — «Аріянський соймик в Киселені на Волині в маю 1638 р. Причинки до історії аріянства на Україні».
У 1909 р. В. Липинський видав польською мовою книжку «Шляхта на Україні», в якій висунув й обґрунтував ідею активної участі шляхетської верстви України в політичному та національному відродженні Української держави.
Збірник наукових праць «З історії України» (1912) присвятив пам’яті В. Антоновича, П. Свєнціцького і Т. Рильського, які повернулися до рідного народу, залишивши спольщене середовище тодішньої шляхти. Лейтмотивом книги є переконання, що в умовах, коли починається національно-визвольна боротьба, прагнення до відбудови Української держави набуває реального втілення.
1920 р. В. Липинський написав працю «Україна на переломі 1654—1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII столітті», що не втратила актуальності й донині, — розширену версію основних тез його попереднього дослідження
«Дві хвилини з подій пореволюційної України». «Україна на переломі...» була спробою духовного переосмислення давноминулої трагедії на тлі сучасної — поразки визвольних змагань 1917—1922 рр. Отже, В. Липинський узагальнив як попередній, так і сучасний досвід для того, щоб, ураховуючи помилки, показати своїм землякам правильний шлях до успішного втілення в життя української державності.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: ЛИПИНСЬКИЙ В’ячеслав Казимирович Український політичний і громадський діяч, історик, просвітник, публіцист.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок