Головна Головна -> Реферати українською -> Біографії, автобіографії, особистості -> ГРІНЧЕНКО Борис Дмитрович (псевдоніми: Василь Чайченко, Л. Яровенко та ін.) Український письменник, просвітитель, педагог, етнограф, організатор видавничої справи

ГРІНЧЕНКО Борис Дмитрович (псевдоніми: Василь Чайченко, Л. Яровенко та ін.) Український письменник, просвітитель, педагог, етнограф, організатор видавничої справи

Назва:
ГРІНЧЕНКО Борис Дмитрович (псевдоніми: Василь Чайченко, Л. Яровенко та ін.) Український письменник, просвітитель, педагог, етнограф, організатор видавничої справи
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,65 KB
Завантажень:
432
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
ГРІНЧЕНКО Борис Дмитрович (псевдоніми: Василь Чайченко, Л. Яровенко та ін.)
Український письменник, просвітитель, педагог, етнограф, організатор видавничої справи
Народився 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині (нині Сумська область) в родині відставного офіцера.
Багатогранна спадщина Б. Грінченка, на жаль, мало вивчена, повністю не видана, значна частина його праць надрукована у російських і галицьких періодичних виданнях кінця XIX ст. Сучасні дослідники намагаються уникнути як ідеалізації спадщини цього діяча, так і вульгарно-соціологізаторського спотвореного її аналізу.
Одинадцяти років вступив до реальної школи Харкова. На формування його світогляду значно вплинули зв’язки з революційним народницьким рухом, який на Харківщині був досить розвиненим у 70-х роках XIX ст. Знайомство з діячами гуртка революційних народників призвело до виключення з Харківської реальної школи (1879), арешту, подальшої заборони здобути не тільки вищу, а й середню освіту. Після довгих пошуків Б, Грінченко усвідомив безперспективність терористичної діяльності, прийшов до обстоювання ідеї легально-просвітницької роботи в ім’я усвідомлення українським народом необхідності власного національного визволення. Склавши екстерном екзамен на звання народного вчителя. Б. Грінченко з 1881 по 1894 р. учителював у школах Харківщини та Сумщини.
Як педагог, він бачив недосконалість системи освіти в самодержавній Росії. Його педагогічні праці: «Яка тепер народна школа в Україні» (1896), «На беспросветном пути. Об украинской школе» (1906) та десятки статей на педагогічні теми порушували найважливіші проблеми: злиденне матеріальне становище школи і вчителя, пристрасне обстоювання засад народної педагогіки, вимога навчання рідною мовою, роздуми про особистість народного вчителя, його освітній ценз.
Укладені Б. Грінченком «Українська граматика до науки читання й писання» та читанка «Рідне слово» — перші книги для читання в школі українською мовою — були популярними упродовж кількох десятиліть.
Б. Грінченко — один із засновників Братства Тарасівців (1892), член Української радикальної партії (1904), пізніше очолив її ліву течію. У 1905 р. УРП об’єдналася з УДП, утворивши Українську демократично-радикальну партію.
У 1884—1900 рр. працював на різних посадах у чернігівському земстві. Був одним із керівників нелегального гуртка інтелігенції — чернігівської Громади; зумів в умовах жорстких цензурних заборон організувати видання бібліотеки українських книжок (усього 45 видань накладом близько 200 тис. примірників).
Б. Грінченко зробив вагомий внесок у культурно-громадську справу, упорядкувавши у книзі «Каталог музея украинских древностей» матеріали про знамениту колекцію відомого збирача старовини і мецената української культури В. Тарновського.
1902 р. переїхав до Києва. Упродовж 1902—1904 рр. разом із дружиною М. Загірньою на прохання членів київської Старої громади та за дорученням редакції журналу «Киевская старина» працював над упорядкуванням «Словаря української мови», за що йому Російською АН було присуджено другу премію ім. М. Костомарова і який дістав високу оцінку вітчизняних і зарубіжних фахівців.
З 1905 р. — редактор української щоденної газети «Громадська думка», з 1906 р. — журналу «Нова громада».
Вагомим внеском в українську фольклористику й етнографію другої половини XIX ст. були праці Б. Грінченка «Литература украинского фольклора...», «Яка тепер народна школа в Україні» (обидві 1896), «Народні вчителі і вкраїнська школа» (1906), «На беспросветном пути. Об украинской школе» (1906), збірка «Думи кобзарські» (1895) та три книги «Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях» (т. 1—3, 1895—1899).
3 широких світоглядних позицій осмислював Б. Грінченко зв’язки української культури з культурою інших народів. Він багато перекладав, вільно володів німецькою і французькою мовами, вивчав італійську. З російської перекладав О.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: ГРІНЧЕНКО Борис Дмитрович (псевдоніми: Василь Чайченко, Л. Яровенко та ін.) Український письменник, просвітитель, педагог, етнограф, організатор видавничої справи

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок