Головна Головна -> Реферати українською -> Біографії, автобіографії, особистості -> Михайло Дяченко (1910-1952)

Михайло Дяченко (1910-1952)

Назва:
Михайло Дяченко (1910-1952)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,14 KB
Завантажень:
345
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 
"Я ВСЕ ВІДДАВ ТОБІ, ВКРАЇНО..."
Михайло Дяченко (1910-1952)
Я все віддав Тобі, Вкраїно:
Родину любу, рідний дім.
І все, що дав мені у віно
Великий Бог: мій дух, мов грім ...
Марко Богослав
Слово до читача
Прізвище Дяченко для тодішньої Калущини було незвичним і рідкісним. Напевне, якийсь запорізький козак чи купець з Великої України поселився у придорожньому селі Боднарові і пішли від нього в цьому галицькому селі нащадки -Дяченки. Розлогі луги, мальовані береги річки Лукви припали до душі наддніпрянцям. Уже кілька століть иараховує боднарівський рід Дяченків.
"Моя весна...”
Михайло прийшов на світ в селі Боднареві Станіславського повіту (тепер Калуського району) у селянській родині Василя і Марії Дяченків. На той час у сім'ї було вже троє дітей - син Микола та дві дочки Катерина і Розалія.
Народився 25 березня 1910 р. «наймолодшою, найдорожчою, але найменні люблячою дитиною.» Не тому, то був небажаним у сім'ї. Недовго співала Марія Дяченко колискових пісень малому Михасеві - померла, коли хлопчикові було всього два роки.
Батько Василь Дяченко, який повернувся із австрійського фронту - був санітаром - недовго тішився сином, помер від тифу в 1921 році, коли Михайлові минуло десять років.
По смерті батьків Микола Дяченко, як найстарший у сім'ї, заступив їх молодшим сестрам і братові.
Старшим із Дяченків була вже утоптана нелегка стежка до української гімназії в Станіславові, нею пішов і Михайло. У гімназії, поряд із навчанням, він - учасник літературних вечорів, член Пласту, один з кращих змагунів. Станіславську гімназію М.Дяченко закінчив у 1930 році.
Навчання у Львівському університеті.
Праця на просвітянській ниві.
Перші поетичні збірки.
1931 року наш земляк поступив на юридичний факультет Львівського університету. Вир студентського життя затягнув юного Дяченка в громадську і політичну діяльність. Він стає, членом ОУН. Михайло своєю активною працею привертає увагу не тільки своїх товаришів, але і поліції. В одному з донесень боднарівського постерункового поліцая читаємо таку характе-ристику на молодшого з Дяченків:
"... Поважний, інтелігентний, добрий організатор. Бистрого розуму, ґречний та вмілий конспіратор".
Після закінчення університетських студій М. Дяченко повернувся у рідне село, де працює директором молочарні. Разом із старшим братом Миколою "орють" ниву культури в Боднарові.
Михайло Дяченко був активним членом громадсько-иросвітннцьких товариств "Просвіти", "Рідної школи", "Сільського господаря". У 1934 році очолив молодіжне товариство "Сокіл".
Не мовчала і Михайлова муза. Виходять перші поетичні збірки: "Іскри" (Станіслав, 1936), "Юні дні" (Станіслав, 1938), "Село" (Львів, 1939), прозова брошура "Земля плаче" (1936).
Багато віршів Дяченка друкуються в тогочасній українській пресі Галичини.
Перший арешт
27 травня 1937 року за свідченнями станіславських газет того часу на читальню "Просвіти" в селі Боднарові був здійснений напад пропольськи налаштованої групи жителів села. Вони поламали інвентар, порвали книги та журнали; тяжко побили Михайла Дяченка. 17 червня того ж року польська поліція зробила обшук в домі Дяченків і у приміщенні молочарні. Поліція заарештувала Михайла за "антипольську діяльність". У Станіславській тюрмі він пробув до вересня 1937 року. Після звільнення за М. Дяченком був встановлений таємний поліцейський нагляд.
Щотижня, впродовж 1937-1939 років, постерунковий надсилав до Станіславської повітової жандармерії звіт про громадську діяльність Михайла Дяченка в селі Боднарові і навколишніх селах.
Другий арешт. Виїзд в еміграцію
Весною 1939 року паш земляк перебував у Львові, виконуючи різні доручення ОУН. З допомогою агентів поляки вели нагляд за Дяченком: наслідки не забарились -арешт і ув'язнення. Сталося це 22 березня. Поліція провела детальний обшук: була знайдена підпільна література. Результат - тюрма на вулиці Льва Сапіги. Через декілька днів Михайла перевезли у Станіслав, де в камері застав інших в'язнів - Андрія Боринця, Олексу-Пилипонька, Михайла Мартинця, Миколу Ясінського, Олеся Капка з Калуша, Василя Чижевського з Бабина Зарічного, села, що недалеко Боднарова, рідного Дяченкового села й інших.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 



Реферат на тему: Михайло Дяченко (1910-1952)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок