Головна Головна -> Реферати українською -> Біографії, автобіографії, особистості -> Життєвий і творчий шлях Бориса Олійника

Життєвий і творчий шлях Бориса Олійника

Назва:
Життєвий і творчий шлях Бориса Олійника
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,52 KB
Завантажень:
249
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
РЕФЕРАТ
на тему
“Життєвий і творчий шлях Бориса Олійника”


Зачепилівка. Дитинство. Юність
Шанувальники поезії Бориса Олійника не так вже й мало знають про Зачепилівку — невелике село десь кі-лометрів за тридцять від Полтави і зовсім близько — «кілометрів три з половиною пройти через лісок, луки, а потім мостом через Ворсклу» — від райцентру Нові Сапжари. Розповідь про це село зустрічаємо в творах поета:
Під зеленим знаменом жита
Зачепилівка в сонце пливла.
Наша хата стояла скупана
Усіма на світі дощами,
Не звойована і не куплена,
А поставлена ще дідами.
День стояв, як налита чара
Медом сонця — хоч лий па хліб.
Збожеволівши од нектару,
Бджоли падали в улики з лип.
Все було таке допотопне,
І таке молоде і пружне —
Навіть чулося, як картопля
Наливалась в землі округло.
Не завжди бачилась поету рідна Зачепилівка такою розкішно-щасливою.
Його дитинство випало на роки війни. І тому є у нього спогади зовсім іншого емоційного забарв-лення. «...Я ледь-ледь пам'ятаю батька. Але десь у під-свідомості, на дні мого серця, світиться невеликий міст через старицю Ворскли. Там ми попрощалися. Невисокий, широкоплечий, він ще раз озирнувся посеред мосту, махнув нам рукою і рішуче закрокував на Нові Санжари, До військкомату. За кілька хвилин міст злетів у повітря. Сапери поспішали: то був рік сорок перший. Наближалися фашистські танки...» .
Батько пішов добровольцем на фронт. Як виявилось, назавжди. А син залишився на окупованій території.
Один з мамою.
...Одсуваю літа.
Стрілянина затихла.
Світа.
Німець чоботом гримнув
у злякані двері навідліг.
Ти була молода.
Вже — солдатка.
Іще — не вдова.
Німець важко дивився.
Ти блідла... біліла, як вишня.
Раптом зиркнув на мене.
Сіпнулась рудава брова.
Якось наче осів.
Озирнувся незряче.
І... вийшов.
Потім скрадно повзли комендантом усічені дні. Потім — вересень. Ранок. І крик відгорьований: «Наші!» Потім — травень. Дев'яте. І — це вже було по війні: Сполотніла поштарка. І ти, непритомна, на паші.
Чомусь, коли хочеш уявити окупаційне дитинство май-бутнього поета, на пам'ять приходять повісті Віктора Близнеця про дітей війни — «Землянка», «В ту холодну зиму, або Птиця помсти Сімург», «Мовчун»... Вони достовірно і вражаюче розповідають про воєнне дитинство покоління, якому десь зараз виповнюється піввіку.
Кілька холодних окупаційних зим. Звичайно ж, були і літо, і весна, і осінь. Але чомусь запам'яталися тільки зими. Холод пробирав до кісток. Від нього не можна було врятуватись навіть на печі. Крім того, ще й голодно. Чека-ли батьків, чекали наших. Не було нічого сильнішого за це чекання. Воно тягнулось днями і ночами, місяцями і роками — тягнулось нестерпно довго. Тим довгим чекан-ням виховувалась найвизначальніша у формуванні кож-ної людини риса — патріотизм. Батьківщина в жорстокому двобої, у смертельній небезпеці. І хоч тобі всього-на-всього сім чи десять років, все одно ти вже усвідомлюєш себе її, Батьківщини, частинкою.
Батько вже ніколи не повернеться. Але залишилась пам'ять про нього. Вчитаймось у тужний — аж до спазмів у горлі — спогад поета і зрозуміємо, що ця пам'ять була виховуючою: «У спадок від батька мені залишилися його вишита сорочка голубим по білому, кишеньковий годинник з римськими цифрами на циферблаті. Та ще пам'ять, роз-мита часом і відстанню в сотні літ. А ще — загострене почуття обов'язку та залізне правило і право: не спеку-лювати на доброті держави і людській співчутливості. Батько пішов на фронт, хоч міг би скористатися «білим білетом», зважаючи на контрактуру правої руки...».
А далі — школа. Новосанжарська, середня. Мабуть, у Б. Олійника більше, ніж у будь-кого із сучасних укра-їнських поетів, віршів присвячено вчителям, рідній школі. Найвідоміші з них — «Формула» (Вірі Іванівні Левкович), «Похорон учителя» (Пам'яті Олексія Антоновича Вовняка). Є й «Прощальний вальс», присвячений однокласникам новосанжарської Інколи. В багатьох інших творах можна знайти штрихи, які характеризують шкільні роки майбут-нього поета.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Життєвий і творчий шлях Бориса Олійника

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок