Головна Головна -> Реферати українською -> Біографії, автобіографії, особистості -> Петро Калнишевський

Петро Калнишевський

Назва:
Петро Калнишевський
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
30,35 KB
Завантажень:
477
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
Реферат на тему:
Петро Калнишевський


П Л А Н
Вступ.
Петро Калнишевський – постать овіяна легендами…
Як Петро Калнишевський потрапив на Січ.
Відносини кошового з російським урядом, імператрицею Катериною ІІ.
Ув’язнення Калнишевського та його перебування у Соловецькому монастирі.
Дарунки кошового Петра Калнишевського.
Доля Калнишевського – таємниця для всіх, за винятком царського двору.
Висновок.
9. Список використаної літератури.
Гетьманьський період ми ми виділяємо осібно, бо обставини історичні складаються так, що Україна у цю добу стає більш-менш незалежною, власть гетьманська стає самостійніша; до України звертаються чужоземни володарі та чужоземні держави, як до рівні, і народ Український, хоч і перебуває тяжке лихоліття через безнастанні войовничі наскоки, походи та бойовища, котрі не давали ходити коло хліборобства і тим нищили людей, та не про те була й думка у ті криваві часи. Народ, котрий шукає волі, домагається, щоб коли не собі, то хоч дітям цого легче стало жити, забуває за що-денні потреби і живе тільки надією на кращу долю. Для того, щоб добитися такого самостійного вільного, кращого життя, потрібні були великі люде, котрі здужали б зректися самі себе, змогли б забути усе задля добра свойому рідному краєві. Та, на превеликий жаль, під той час, під ту годину, таких людей не трапилось у нас, а ті, що орудовали у ту добу, більш шукали своєї власної вигоди, а за своїх менших братів-поспільство мало гадали, мало пеклувалися, або й зовсім не дбали.
Однією видатною людиною в той час коли Україна вибилася була на волю, був кошовий атаман Петро Калнишевський.


(Останній кошовий Петро Калнишевський)
Петро Калнишевський... Ця постать овіяна легендами... При в'їзді до древнього міста Ромни перед очима постає мону-мент на Покровській горі. Цей пам'ятник останньому кошо-вому отаману Запорозької Січі Петру Калнишевському спо-рудили його земляки влітку 1990 р., готуючись до 300-річчя від дня народження «козацького батька». Встановлено його на місці, де зна-ходилася до 1908 р. Покровська церква, збудована на кошти остан-нього кошового і освячена 1770 р. Тривалий час його ім'я було опови-те таємницею. Хто він — борець чи жертва, царський сановник, котрий впав у немилість, чи мученик за кращу долю України? Чому світова громадськість схиляє голови перед легендарним лицарем?
Переважна більшість дослідників, згадуючи про Петра Калнишев-ського, безпідставно стверджує, що походить він з козацької старшини, з української шляхти. Те, що згодом він став дуже багатим козаком, дворянином — безперечно, але про соціальне становище його пращурів даних не збереглося. Воно й не дивно, якщо врахувати, що масове за-селення Посулля на Роменщині почалося лише після мирної постанови 1618 р. між Московщиною і Польщею.
1624 р. на березі р. Сули осіло 100 дворів переселенців з Правобе-режної України, і це поселення стало називатися слобода Пустовійтівка. В той же час неподалік, в іншому місці, на березі р. Сули осіло 50 дворів і заснували вони слободу Війтівку. Натоді в Роменському острожку було 300 дворів. Через кілька років Пустовійтівку та інші слободи спалили московські ратні люди під проводом карачаєвця І. Буцнєва, послані путивльським воєводою, князем Московської держави С. Прозоровським, а їхніх жителів вигнали з цих земель, та згодом вони знову повернулися й поселилися на старому місці, про що доносив у Москву путивльський гонець О. Циплаков у червні 1628 р.
23 червня 1628 р. князь С. Прозоровський та А. Толбузін писали у листі: «2 червня посилали вони для зсилки литовців карачаєвця І. Буцнєва, а з ним... дітей боярських і отаманів, і козаків по государевому указу 1000 чоловік. 1 червня в 12-й день І. Буцнєв і голови, що повернулися до Путивля, сказали, що вони на річці Сулі з 4-х сло-бід — Волкової, Охмилової, Пустовійтівки й Війтівки людей побили, а двори і ввесь завод спалили. А у Волковій було 40 дворів, у Пусто-війтівці — 100, а у Війтівці — 50, а в Охмиловій — 10, а всього 200 дво-рів» (Волкова — сучасне село Вовкавці, Охмилова — село Хмелів).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 



Реферат на тему: Петро Калнишевський

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок