Головна Головна -> Реферати українською -> Біографії, автобіографії, особистості -> О.М.ЛАЗАРЕВСЬКИЙ ЯК ІСТОРИК ТА АРХЕОГРАФ

О.М.ЛАЗАРЕВСЬКИЙ ЯК ІСТОРИК ТА АРХЕОГРАФ

Назва:
О.М.ЛАЗАРЕВСЬКИЙ ЯК ІСТОРИК ТА АРХЕОГРАФ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
33,28 KB
Завантажень:
315
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19 
В.І.Воронов Воронов Віктор Іванович - канд. іст. наук, доцент кафедри історіографії, джерелознавства та архівознавства Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.
О.М.ЛАЗАРЕВСЬКИЙ ЯК ІСТОРИК ТА АРХЕОГРАФ
Аналізуються наукові праці й археографічні публікації відомого українського історика О.М.Лазаревського. З'ясовуються особливості його підходів до вивчення історії, специфіка творчої лабораторії, характерні ознаки наукової концепції. Встановлюється притаманний історику стиль історієписання та його методичні орієнтири в археографії.
Олександр Матвійович Лазаревський (1834-1902 рр.), без сумніву, був і залишається непересічною, знаковою постаттю українського історіографічного процесу другої половини XIX - початку XX ст. Професійний історик, автор понад 500 публікацій (у тому числі й декількох досить солідних монографічних досліджень), видавець і редактор багатьох важливих історичних джерел, колекціонер давніх рукописів і стародруків, стараннями якого постала унікальна архівна колекція, що й нині приваблює багатьох сучасних учених, дослідник зі справді енциклопедичними знаннями і справжнім професійним підходом до матеріалу та відповідальністю за будь-яку власну наукову роботу і висновки в ній, О.Лазаревський увійшов в історію, перш за все, як один із кращих серед вітчизняних істориків-спеціалістів із проблем соціально-економічної історії Лівобережної України або ж Гетьманщини у середині XVII-XVIII ст.
Цілком логічно й адекватно ще на початку XX ст. визначний український історик М.Грушевський поставив О.Лазаревського в один ряд із М.Костомаровим та В.Антоновичем, підкресливши, що саме імена цих учених «ясніють в істориї сього періода нашої науки - вони надавали їй тон, пробивали перші міни наукових дослідів у минувшість України і вказували дороги цілому поколінню робітників». При цьому між ними було багато спільного і водночас відмінне, оскільки кожен із них мав «свою спеціальну сферу в нашій історіографії, свій метод і манеру і свої спеціальні вихідні точки». Спільним у цих істориків, на думку М.Грушевського, було те, що «кождий із них не обмежив ся самим обробленням готового історичного матеріалу, а в великих масах вносив його сам - того вимагав доконче тодішній стан української історіографії. Спільна була й українофільська призма їх історичного світогляду, де демократичний, народолюбний характер його, спільний всій тодішній стадиї культурного розвою української суспільности». Якщо М.Костомаров був «майстер-оповідач», В.Антоновича особливо виділяв його «конструктивний ум» із нахилом «до зведення історичних фактів до можливо простих схем, з неохотою до наративної манери, так сильної у Костомарова», то, за визнанням М.Грушевського, в особі О.Лазаревського «мали ми провідника, можна сказати фанатика, документальности, рівно прихильного і до романтичної оправи історичних фактів, і до теоретичних конструкций, при тім спеціалізованого знову в совсім відмінній сфері, майже або й зовсім не рушаної його товаришами - Гетьманщині кінця XVII й цілого XVIII в.»1. Така влучна характеристика своїх колег по цеху М.Грушевським загалом може вважатися цілком адекватною і з позицій сучасних історіографічних підходів і концепцій.
Першу, доволі ґрунтовну наукову оцінку частина наукового доробку О.Лазаревського отримала ще за його життя у численних реферативних оглядах і рецензіях на його праці, які з'явилися друком протягом 1870-1890-х рр.2 Загальна оцінка місця вченого і його праць в українській історіографії, як на той час складовій російської імперської історичної науки, була здійснена в некрологах у зв'язку з його смертю3. Вагоме значення в осягненні наукової спадщини О.Лазаревського відіграли тематичні випуски «Українського археографічного збірника» та альманаху «Україна», опубліковані 1927 р. до 25-ї річниці з дня смерті історика, на сторінках яких було вміщено декілька змістовних наукових праць, а також комплекс епістолярій із його власного архіву4. У радянській історіографії О.Лазаревському були присвячені змістовна стаття Л.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19 



Реферат на тему: О.М.ЛАЗАРЕВСЬКИЙ ЯК ІСТОРИК ТА АРХЕОГРАФ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок