Головна Головна -> Реферати українською -> Біографії, автобіографії, особистості -> Етапність розвитку культурно-освітньої діяльності чину св. Василія Великого.

Етапність розвитку культурно-освітньої діяльності чину св. Василія Великого.

Назва:
Етапність розвитку культурно-освітньої діяльності чину св. Василія Великого.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,62 KB
Завантажень:
157
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Етапність розвитку культурно-освітньої діяльності чину св. Василія Великого.
Теперішній період розвитку українського суспільства позначений активною участю релігійних установ в процесах громадського життя. Виходячи з цього, існує потреба дослідження діяльності церковних інституцій та їхнього впливу на окремі складові життєдіяльності українського соціуму в певні історичні періоди.
Нижчеподаний матеріал стосується трансформації чернечого руху на території України; становлення традиційних напрямів культурно-освітньої діяльності чернецтва, спадкоємності та видозміни головних її складових в ході виникнення та еволюції чину св. Василія Великого (ЧСВВ). В хронологічному відношенні нижньою межею роботи є час появи монашого руху на теренах Київської Русі ( друга половина Х – поч. ХІ ст.); верхньою – кін. XVIIІ ст. Назагал стаття носить узагальнюючий характер: метою автора є окреслити основні віхи історії українського чернецтва наголошуючи на його участі у культурно-релігійних процесах громадського життя.
Прослідковуючи наступність у формах суспільної діяльності між давньоруським монашеством та похідним від нього Василіянським чином на тлі загальної історії церковного життя, автор вдається до використання узагальнюючих видань з історії Церкви та окремих її формацій1. Значну увагу приділяється характеристиці підвалин культурно-освітньої праці чернецтва, закладених у його нормативних документах; простежується видозміна цих положень зумовлена потребами, що їх диктували певні історичні обставини2. При дослідженні розвитку окремих напрямів суспільної активності чернецтва, було використано матеріали вузького тематичного спрямування3. Використовувались також праці енциклопедичного характеру. На жаль, приходиться константувати малочисельність досліджень з вищезгаданої проблематики. Малодослідженими залишаються питання організації благочинної, місійно-душпастирської праці чернечих осередків, налагодження співпраці між монастирями, взаємовпливів суспільства та чернецтва у різні історичні періоди, особливостей еволюції монашого руху в Україні.
Практика монашого життя започаткувалась на теренах сучасної України в часі раннього середньовіччя. Зусиллями св. Антонія Печерського у 1012 р. було засновано найзнаменитіший осередок чернечого руху того часу – Києво-Печерську лавру – “найважливішу святиню православя”4. Авторитетність цього центру духовного та релігійно-культурного життя визнавалась і у наступні періоди розвитку Київської Русі, а, згодом, і в часі приналежності українських територій до інших державних утворень.
Існує також твердження, що традиція чернечого життя виникла внаслідок місіонерської праці ченців, які належачи до церковної структури Великоморавської держави, пропагували християнське віровчення на землях сучасного Прикарпаття.
Не вдаючись у дискусію щодо хронології початків монашого руху в межах України, звернемо увагу на ті види діяльності ченців, які в подальшому набули de facto статусу традиційних. Оформлення доктрини існування чернечих осередків кіновіального типу (кіновія – колективний спосіб життя ченців) пов’язується з особою св. Василія Великого. Створені ним нормативні документи, згруповані в “Уставі,” (сюди належать т. зв. “Коротші,” “Ширші” та “Моральні” правила) довгий час були домінуючими в практиці чернецтва християнського Сходу. Дещо згодом в середовищі східного монашества поширився “Устав” Теодора Студита. Обидва ці документи використовувались в процесі розвитку чернечих інституцій в межах Київської Русі.
Попри суворий аскетизм, вимогу відречення від світських принципів життя і власних амбіцій, св. Василій розглядає представників чернецтва як діяльних місіонерів у справі поширення ідей християнської релігії. Вони зобов’язувались впливати на оточуюче середовище не тільки своїм прикладом, але й беручи участь у певних суспільних процесах. Одне з головних місць відводиться проповідницькій праці. Місіонери порівнюються св. Василієм з “лікарями, батьками та кормителями своїх дітей”.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Етапність розвитку культурно-освітньої діяльності чину св. Василія Великого.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок