Головна Головна -> Реферати українською -> Біографії, автобіографії, особистості -> Останні роки життя Шевченка.

Останні роки життя Шевченка.

Назва:
Останні роки життя Шевченка.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,16 KB
Завантажень:
387
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.2


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Останні роки життя Шевченка.


Нарешті, наприкінці травня 1859 ро-ку, Шевченко дістає дозвіл на відвідини України на п'ять місяців. Спер-шу він виїжджає до Москви, а потім 29 травня — в Україну через Тулу, Орел, Курськ, Суми. 6 червня він уже був у Лебедині. По дорозі він відвідує своїх знайомих, зустрічається з лікарем Ко-зачковським, пише нові вірші, малює краєвиди, плаває з рибалкою на «дубі», ловить рибу, захоплюється красою Ук-раїни.
Хвилюючими моментами для Т. Шев-ченка під час цієї подорожі були від-відини рідних сіл, місцевостей. Відві-дав Корсунь, Моринці, Кирилівку та ін-ші.
Як розповідають у спогадах, до Кирилівки Тарас Григорович прибув у жни-ва, у липні місяці, до брата Йосипа. Всі люди були на панщині, в тому числі і ро-дина брата. «...Дома були тільки діти... вони сиділи під хатою на призьбі. Поба-чивши, що якийсь «пан» під'їхав до во-ріт, діти полякались, бо думали, що він буде їх гонити на панщину... Коли Тарас Григорович зайшов у двір, вони почали плакати й тікати в садок. Як не умовляв Тарас Григорович, що він їх дядько, діти довго не вірили йому. А ко-ли Тарас Григорович угамував дітей, тоді й сам заплакав. Він попросив сусідок бабу Лимарку та Боровичку зварити вечерю. Після панщини увечері всі родичі зійшлись до Йосипа, разом вечеряли й вітали Тараса. Він сказав рідним, що скоро їх буде звіль-нено з кріпацтва...»
Там же, в Кирилівці, поет зустрівся і з своєю сестрою Яриною. «Була я на городі, копала грядки,— розповідала Ярина,— дивлюсь, біжить моя дівчинка:—
Мамо, мамо, вас якийсь Тарас кличе...—
Який Тарас? — питаю, а сама й з місця не можу здвигнути, аж ось і сам він іде.—
Здрастуй, сестро...— Я вже й не знаю, що діялось зі мною тоді. Сіли ми на призьбі, він, сердешний, поклав го-лову на коліна і просить, щоб я розка-зувала йому про життя своє гірке».
Але за Шевченком весь час наглядає поліція, і вже 15 липня, коли він, переїхавши човном Дніпро, простував до села Прохорівки, до Максимовича, його було заарештовано. Перебуваючи під арештом у Черкасах, поет пише вірші «Сестрі» та «Колись дурною головою», де го-ворить:
О горе! Горенько мені!
І де я в світі заховаюсь?
Щодень пілати розпинають,
Морозять, шкварять на огні!
Привізши Шевченка до Києва і зро-бивши допит, йому дозволили жити під наглядом поліції. Тут він зустрівся із своїм старшим товаришем, художником І. Сошенком, який викладав малювання у 2-й київській гімназії, а також по-знайомився з молодим учителем Михай-лом Чалим, майбутнім біографом його.
Розглянувши зроблені на Шевченка доноси під час подорожі по селах Київщини, київський генерал-губернатор повідомив шефа жандармів про те, що справа Шевченка залишена без наслід-ків і що йому дозволено повернутися до Петербурга.
Відвідавши своїх київських знайо-мих і діставши дозвіл на повернення до Петербурга, Шевченко, не побувши в Україні і трьох місяців, вирушив з Києва. 13 серпня, заїхавши у Переяслав, поет завітав знову до Козачковського.
Але й за ці три місяці Т. Шевченко побачив багато. Воно лягло йому на сер-це страшним тягарем, поет скрізь ба-чить тяжкі наслідки Переяславського договору, який свого часу зробив геть-ман Богдан Хмельницький з Москвою саме тут, у Переяславі, де ще 1845 року поет написав свій невмирущий «Запо-віт». Козачковський згадує, що «настрій у нього був гнітючий». Побувши там два дні, Шевченко написав гостру са-тиру:
Якби-то ти, Богдане п'яний,
Тепер на Переяслав глянув!
Та на замчище подививсь!
Упився б! здорово упивсь!
І, препрославлений козачий
Розумний батьку!.. І в смердячій
Жидівській хаті б похмеливсь
Або в калюжі б утопивсь,
В багні свинячім...
Поет своїм великим серцем збагнув усю трагедію України. Він розумів, що наперекір гетьмановим планам — «щоб москаль добром і лихом з коза-ком ділився», Україну грабує Москва: «Байстрюки Єкатерини сараною сіли».
Це старовинне козацьке полкове міс-то, колись красиве й горде, тепер було зруйноване, занедбане, а з людей оку-пант поробив рабів.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Останні роки життя Шевченка.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок