Головна Головна -> Реферати українською -> Біографії, автобіографії, особистості -> Гейне Генріх

Гейне Генріх

Назва:
Гейне Генріх
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,81 KB
Завантажень:
18
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Гейне (Генріх Heine) — великий нім. поет, по походженню єврей, син купця Самсона Гейне, рід. 13 грудня 1797 р. у Дюссельдорфі на Рейну. Значний вплив на його розумове і моральне (але не на поетичне) розвиток мала його мати, жінка дуже утворена, захоплена послідовниця Ж. Ж. Руссо і всіх раціоналістичних навчань XVIII ст.; своїм поетичним задаткам і схильності до розумової роботи Г. був головним чином зобов'язаний своєму дядьку по матері, Симонові Гельдерну, жагучому бібліоману, що надав у повне розпорядження племінника свою багату бібліотеку, а фантастичної романтичний обстановкою свого домашнього побуту сильно діяв на його уяву. Коли Г. вступив у дюссельдорфский ліцей, у ньому почали розвиватися, незважаючи на ранній вік, насіння скептицизму — під впливом лекцій по філософії Шалмейера, панування в ту пору в Дюссельдорфі скептичного духу XVIII століття і релігійного индиферентизма батьків поета. Дуже важливе місце в історії його розумового розвитку було відведено і французькому, унаслідок панування Наполеона над Німеччиною, впливу, «тісному спілкуванню з рухливими і сміливими елементами франц. національності». Також рано почав виявлятися моральний лад Г. — його замкнутість, поглиблення в себе, природна і навмисна подвійність, що виражалася чрезвичайною м'якістю душі, з одного боку, і зовсім протилежними властивостями, з іншої; до цієї ж пори відноситься і початок цілого ряду його любовних захоплень, важливих тому, що вони знайшли собі високо-поетичне відображення в його письменницькій діяльності. По виходу Гейне з ліцею, батько помістив його в одну з франкфуртских банкірських контор, для вивчення вексельної справи, а потім прикажчиком у бакалійний склад. Зрозуміло, що майбутній поет поставився до цих занять із крайньою антипатією і через два місяці біг додому; але батько негайно ж перепровадив його, з тими ж торговими цілями, у Гамбург, до дядька Генріха, Соломонові Гейне, тамтешньому фінансовому тузу; завдяки його сприянню, Генріх завів комісіонерську контору, що проіснувала недовго. Першим стимулом поетичної діяльності послужила для Г. нещаслива любов до кузини Амалії, що відбилася в першому збірнику його добутків: «Traumbilder». Переконавши у відразі юнака до торгової професії, батьки вирішили віддати його в унів., на юридичний факультет, і завдяки підтримці Соломона Гейне, він у 1819 р. очутився в Бонні, де в ту пору професорами були Макельдей, Миттермайер, Август Шлегель. Мало займаючись юридичними науками, Г. тим співчутливіше відносився до лекцій з історії, історії літератури й естетики, і особливо любив і поважав Августа Шлегеля. Шлегель у сильному ступені розвив у ньому і без того не далекий йому романтизм, усвідомив йому значення Шекспіра, ближче познайомив його з Байроном. Під цими враженнями створилося тоді в Г. багато чисто-ліричних «пісень» і початок трагедії «Альманзор». Пробувши в боннському унив. менш року, він перейшов у геттингенский, де, за дуже деякими виключеннями, панував бездушний педантизм, давили багату їжу сатиричної спостережливості Г. і його песимістичному настрою. Чотирнадцять місяців по тому, він переселився в Берлін (1821). Перебування в Берліні, незважаючи на політичну реакцію, що підсилювалася тоді, дуже благотворно вплинуло на нього, завдяки близьким відносинам з інтелігентними і літературними кружками (Рахілі Варнгаген фон-энзе, де панував культ Ґете, і баронеси Гогенгаузен, де схилялися перед Байроном) і берлінському університету, на чолі якого (Ганс, Бопп, Вольф) стояв Гегель. Зробившись негайно ж гарячим гегельянцем, енергійно беручи участь у ліберальному «Суспільстві культури і науки єврейства», і в той же самий час підриваючи своє здоров'я почуттєвими насолодами, Гейне разом з тим поступово виступав і на літературне поприще. Наприкінці 1821 р. з'явилися в печатці окремою книгою колись поміщені в журналах, з додаванням нових, вірші, у яких автор заявив себе романтиком, співаком любові і поетом у народному дусі.За ними, на початку 1823 р., пішли трагедії «Альманзор» і «Ратклиф», і збірник чисто-ліричних віршів «Lyrisches Intermezzo», що закріпили його славу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Гейне Генріх

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок